Я спокою вже не знайду
І жити більше я не буду.
Як за тобою не піду,
як не візьмеш мене у люди.

Чого як дивлячись на тебе?
Тремтять сухі мої уста,
Чому летять всі зорі з неба,
І обсипають всі міста?

А я не знаю, і гадаю,
І подумки лечу з гори,
Униз від тебе відлітаю,
В очах сплелися кольори.

Схопи ж мене за руку доля
Не дай загинути мені,
Нехай же буде твоя воля
Являйся кожну ніч у сні!

Я буду жити і любити,
Я данину тобі віддам,
тобі лиш буду я служити,
Тебе нікому не продам.

А як продам, то хай же кати
Рубають шашками мене,
Нехай порвуть мене зубами,
А ти кохана знай одне:

Що ти на світі – особлива!
Якщо не я, то хтось другий.
Кохатиме тебе мінливо,
А кинуть зможе лиш дурний!