Всеукраїнський велопробіг під назвою «Бачу! Можу! Допоможу!» за участю незрячих людей завітав до Черкас.  Велопробіг стартував у Львові 4 липня і його учасники разом подолають понад дві тисячі кілометрів Західної та Центральної України, відвідають 10 областей.

На  прес-конференції, яка відбулась сьогодні, організатори заходу розповіли про мету проекту та про подальші плани.

За словами координатора проекту, члена ГО «Інститут Українських Студій» Вікторії Лучки, мета національного проекту – показати українцям, що незрячі люди – такі ж рівноправні члени суспільства, а здатність «бачити» виходить далеко за межі фізичного зору.

– Також наш велопробіг має і благодійну мету – це створення сенсотеки – інклюзивного простору для зрячих та незрячих. Ми хочемо облаштувати у Львові, на базі громадської бібліотеки-філії ЦБС № 18, першу в Україні сенсотеку – простір для дозвілля та неформальної інклюзивної освіти зрячої та незрячої молоді, яка буде обладнана спеціальною апаратурою, тактильними позначками на підлозі та на стінах тощо. Ми вже одинадцять днів у дорозі, позаду вже Львів, Тернопіль, Дубно, Рівне, Житомир, Київ. Участь у велопробізі взяло вже близько 20 осіб з різних регіонів України, але команда постійно змінюється, – розповіла Вікторія.

Поділилися своїми враженнями від велопробігу і безпосередні учасники проекту. Зокрема, член ГО людей з обмеженим зором «Генерація Успішної Дії» Вікторія Шевчук зазначила, що цей велопробіг – це не лише чудова можливість для подорожі рідною країною, але й гарний спосіб долучитися до відкриття сенсотеки.

– До цього проекту я ніколи в житті не їздила на велосипеді і не мріяла, що колись це зроблю. І коли з’явилася така можливість, я вирішила спробувати свої сили. Кожен день нашої подорожі приносить нові емоції, це і спілкування з людьми, і враження від краси нашої країни, яку ми відчуваємо на фізичному рівні – за допомогою запахів, звуків, – відзначила Вікторія Шевчук.

Зі свого боку, ще одна учасниця благодійного велопробігу Ганна, яка долучилася до проекту лише 4 дні тому, у Києві, додала, що в першу чергу їй хотілося подолати стереотипи, які існують у суспільстві щодо того, що незрячі люди – це люди з частково обмеженими можливостями.

– Ми такі ж люди, як і всі. Ми активно відпочиваємо, живемо і просто хочемо спрямувати свою діяльність на покращення інфраструктури, інформаційної доступності для таких, як ми. Найбільше мене вразив наш в’їзд до Черкас, коли нас супроводжувала колона велосипедистів і люди, які стояли на зупинці вітали та підтримували нас, – зазначила учасниця велопробігу.

Волонтер ГО «Бачу! Можу! Допоможу!» Юрій Скишляк, який за сумісництвом є ще й відповідальним за технічну частину подорожі – велосипеди-тандеми, пояснив, що ці велосипеди є безпечними та зручними. В багатьох країнах світу ці велосипеди є досить популярними, адже вони дають можливість людям, які не можуть їздити на звичайному ровері самотужки, мандрувати та пізнавати світ.