Сьогодні проходить конкурс на посаду директора Черкаського обласного краєзнавчого музею. Кандидатів – четверо.

Перший із них, працівник музею Сергій Ганницький, – у своїй презентації відзначив, що працюватиме над утвердженням музею як конурентоздатної установи.

На його думку, музей повинен не тільки мати гарне наповнення, але й систему безпеки. Зокрема, він планує, якщо очолить музей, встановити  там систему сигналізації. Окрім того, вважає Ганницький, треба зробити музей більш доступним і для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Також він зауважує, що музей не відповідає сучасним критеріям, тому в нього треба інтегрувати сучасні технології. Це і wi-fi зона, і канал на Ютуб, і онлайн-презентація вмісту музею.

А от багаторічна очільниця краєзнавчого музею Алла Кушнір, яка теж є претенденткою на посаду його керівника, основним завданням для себе бачить відзначення 100 років української революції. Зокрема, планує створити виставку “Черкащина в роки української революції”. До цієї події в музеї готувалися довго, відзначає вона і додає, що це – наймасштабніше завдання на наступний рік. Також планується завершити розпочатий ще у 2013 році проект Рушник Черкащини. Рушникова колекція вже зараз нараховує 2 тисячі одиниць.

А от для наступного кандидата – краєзнавця Назара Лавріненка, в першу чергу музей – це потужна наукова платформа.

Зокрема, у нього в планах створити великий топонімічний посібник, який би відображав кожен куточок Черкащини. Також він зачепив і господарські питання, зокрема, відновлення системи вентиляції задля збереження музейних експонатів.

Остання претендентка на посаду очільника музею – завідуюча науково-методичного відділу краєзнавчого музею Ірина Собко. Вона зазначила, що ставить собі за мету реформувати музей таким чином, щоб він став сучасним, прогресивним духовним осердям краю.

Музей має почати надавати широкий спектр послуг із організації дозвілля, що збільшить кількість відвідувачів, які повинні стати активними учасниками музейного процесу. Він, на її думку, не має бути статичним організмом, а повинен розвиватися. За її словами, “під лежачий камінь вода не тече”. Також вона відзначила, що якби наша держава так фінансувала галузь культури як сусідня Польща, то, можливо, і війни на Сході не було б.