Ніколи не думала, що відвідини батькової могили на міському кладовищі №6 можуть нести загрозу моєму власному життю. Проте, проїхавшись у вщент переповненому 8-му автобусі, коли він небезпечно нахилявся то в один бік, то в інший, я зрозуміла, що можуть.
По дорозі почала пригадувати усі молитви, які знаю. На жаль, їхній запас у мене не такий вже й великикй, тому почала рахувати ями і вибоїни, якими рясно вкрита вулиця Сурікова.
До слова, цим займалася не я одна. Пасажири “вісімки”, а це були переважно люди похилого віку, кожного разу, коли колесо автобуса попадало у чергову вибоїну, згадували… кого б ви думали? Звичайно міського голову Черкас. Сподіваюся, йому гикалося, бо згадували його ой як часто!
Доїхали! Живі і слава богу!
Пригадується, на своїй нещодавній прес-конференції (а саме 6-го квітня) Сергій Одарич запевняв, що його заступник Юрій Гончаров ледь не ночує на вулиці Сурікова та несе особисту відповідальність за її готовність до Великодніх свят. Але ні заступника, ні грейдера, який мав приводити дорогу до прийнятного стану, я не помітила. Думаю, не помітили готовності дороги й старенькі, для яких поїздка до своїх рідних на кладовище перетворилася на суцільний жах.
Не обійшлося і без кумедних моментів: “Якщо ви так будете робити бедрами, то я почну дещо робити руками”, – кричала одна бабулька на іншу. Сварка ледь не закінчилася прокльонами.
А все через неймовірну тисняву, адже наразі на кладовище ходить лише один маршрут №8 з 9.00 до 14.00 з інтервалом приблизно в 40 хвилин. Ніби як відзавтра мають пустити ще 31-ий. Проте цим людям, які собі ледь руки-ноги не попереламували, до того вже буде байдуже.
Єдине хочеться сказати “ДЯКУЮ” кондуктору маршрутки, яка, побачивши великий наплив людей, подзвонила до диспетчера і попросила, щоб і наступна “вісімка” також їхала до кладовища, таким чином хоча б трохи розрядивши і до того вже напружену ситуацію.
Мертвим, звичайно, не болить, їм все одно, якою доргою їх вестимуть. Проте проявити трохи поваги до ще живих – зробити вулицю проїзною, пустити додатковий маршрут за тиждень перед поминальними днями – можна!
Анна Романенко
