Які книги полюбляють читати черкасці?

Народна мудрість говорить: «Книга вчить, як на світі жить». І це справді так. Важко уявити життя без книги, адже вона дозволяє дізнатися про все на світі. Інтернет-видання «ВиЧерпно» вирішило дізнатися, наскільки сильно черкасці – від студентів до політиків, полюбляють читати книги.

Журналіст Антоніна Захарченко віддає увесь свій вільний час на читання, але бідкається, що якби не робота, то пірнула б у книги з головою:

– Витрачаю часу на читання книг чимало. Але не так, як хотілося б. Якби мала можливість, не вилазила з дому і читала б кожної секунди, хвилин, дня, тижня, місяця. Адже насправді читання книг приносить мені духовне та розумове задоволення. Для мого мозку це те саме, що фізична вправа для тіла. Мені потрібно читати, читати і ще раз читати. Тільки є одне але: коли читаєш, важко повернутись у реальність, у справи і проблеми в житті. Хочеться жити у тексті.

Щодо улюблених видань та жанрів, то не можу конкретно окреслити їх. Зараз читаю все, що радять і те, що попадає під руку. Зокрема, зосередилась на сучасній літературі. Зараз дочитую трилогію Айн Рейнд “Атлант розправив плечі”, частини книги Ренсома Ріггза “Дім дивних дітей”, Пітер Піль “Від нуля до одиниці” тощо. Через те, що нещодавно приїздив до Черкас Юрій Іздрик, днями читатиму його нову книгу “Summa”.

Мама двох діток і мисткиня Лідія Колесник, в силу обставин зараз читає багато дитячої літератури. Проте знаходить час, щоб приділити увагу і серйозній класиці.

– Дворічна Соломійка “читає” малюнки і маму навчає: “Де ведмедик? Де індик?” П’ятирічний Дарчик вже букви знає і може прочитати цілі речення! Щоправда, якщо винагородою буде хоч 10 хвилин гри на комп’ютері. Мама читає гумористино-біографічне “Іди, синку, іди…” Івана Дубініна. Тут не лише букви, а і світлини Івана Івановича – маленького і дорослого, де письменника вже можна упізнати! Читати – не відірватися! Перед тим подужала “Сто років самотності” Ґабріеля Ґарсія Маркеса. Читача заворожує видовищність, проте мені не вистачило глибини, як, скажімо, у “Польоті над гніздом зозулі” Кена Кізі чи найулюбленіших “Знедолених” Віктора Гюго. А от із творів Маркеса приємно вразила “Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь, – ділиться Лідія.

Керівник управління культури та зв’язків з громадськістю Олег Островський цікавиться передовсім історією:

– Читаю багато… переважно історичну літературу: про Першу Світову, визвольні змагання 1917-1930 років, завдяки якій хочу знайти зерно істини: чому майже 100 років назад… ми… все… втратили… І не зробили ніяких правильних висновків…? Книгу “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського пропоную для обов’язкового вивчення студентам… Остання моя прочитана книга – про отаманшу «Марусю» Василя Шкляра.

А от бізнесмен Сергій Кудактін наразі цікавиться літературою, яка допомагає у його професійній діяльності. Зізнається, що читати любить, проте немає для книг стільки часу, як хотілося б.

– Я читаю не так часто, як би хотілося: то робота, то соцмережі відволікають. Але я взяв собі за правило – зранку і ввечері, не дивлячись ні на що, виділити собі час для читання. Останнім часом читаю книги, пов’язані із бізнесовими темами. Кожного року перечитую «Маркетингові війни» Джека Траута і кожного разу знаходжу в ній для себе щось нове. Також періодично перечитую Макіавеллі «Державець» – про те, як управляти державою. А зараз ось почав читати «Чорний лебідь» Талеба. Ось все у мене в бік такої бізнесової літератури, – розповів Сергій Кудактін.

Секретар Черкаської міської ради Олександр Радуцький судячи з усього давно почав готуватися до політичної кар’єри. Прочитавши ще 4 роки тому книгу Олександра Ярмака “Команда, яку створив я”, став цікавитися літературою, яка розвиває лідерські якості. Багато з таких книг стали настільними:

– Наразі немає змоги читати книги, тому що багато часу забирає робота… і соцмережі, – ділиться Олександр Романович.

Весь час волонтерки і молодої мами Оксани Циганок забирає 10-місячний малюк, тому на читання часу майже немає:

– Читати «запоєм» книжки, на жаль, зараз немає часу. Весь час забирає мій малюк, якому 10 місяців, і який хоче все, що є перед його очима і відразу! Тому природньо, що останні прочитані мої книжки щось на зразок цього: «Я –мама!», а також «Здоров’я малюка та здоровий глузд його батьків», а ще казки, віршики…

А взагалі, коли серце стискує тривога, перечитую книгу про відому радянську актрису Фаїну Раневську – «королеву другого плану» ХХ століття. Вона мала дивовижний талант влучно, гостро з іронією говорити про себе, про своє життя, не боялася осуду та радянської цензури:

«Трагедия мужчин: одни женщины не по душе, другие — не по зубам, а третьи — не по карману».
«Есть люди, в которых живет Бог, есть люди, в которых живет дьявол, а есть люди, в которых живут только глисты».
«Бог создал женщин красивыми, чтобы их могли любить мужчины, и — глупыми, чтобы они могли любить мужчин».

Логопед та молода мама Юлія Демченко розповіла, що сполучає читання наукових книг із дитячою літературою:

– Коли логопед в декреті, але працює, то його чтиво поділяється на 2 жанри: дитяча література і наукова. Першу мама читає з донею до вечора, а другу – вночі, коли малеча засинає. Таким чином намагаюся підтримувати свій інтелект в тонусі і, водночас, бути на одній хвилі з малечею.

Студентка ЧНУ Ксенія Алєксєєва також поєднує наукову та художню літературу:

– Порівняно зі шкільними роками, часу на читання книг майже немає, але я намагаюсь приділяти цьому увагу. Книги читаю різноманітні: різних жанрів, авторів та різними мовами. Улюбленим моїм твором ще зі шкільних років є роман Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”, його я читала вже декілька разів. Остання ж книга мого прочитання – це енциклопедія А.В. Кучинського “Преступники и преступления”. Окрім того, що це досить цікаво, для майбутньої професії буде корисно.

Викладач ЧНУ Людмила Боть вважає, що до кожної книги має бути свій підхід, порівнючи їх із шоколадними цукерками :

– Можна з’їсти, наприклад, “Ромашку” і після неї буде солодко, а можна чорнослив у шоколаді та ще й із горішком. І найбільший кайф отримуєш, добираючись до горішка. А ще є грильяж – він не кожному по зубах, але потім – справжня насолода.

На жаль, а можливо, на щастя, я не можу виділити найулюбленішу книжку. Читаю щодня. Не можу сказати, що всі книжки “ковтаю”, до кожного твору має бути свій підхід. Перечитала практично всі твори Галини Вдовиченко (“Пів’яблука”, ” Інші пів’яблука”, “Тамдевін”, “Бора”, “Купальниця”, “Жити-пити”, “Маріупольський процес”), подобається Світлана Талан, Ірен Роздобудько, Януш Вишневський. Все життєве, з реальними героями і подіями. За жанром це переважно романи. Чесно, не люблю фентезі (навіть імена героїв у таких творах вимовити важко).