Учора, на зустрічі з автором книги “Тато в декреті” Артемом Чапаєм, черкащани розмірковували, чи годиться татові бути у “декреті”, чи все-таки йому потрібно займатися своїми, чоловічими справами. І хоча серед гостей зустрічі знайшлося пару осіб, які були проти такої батьківської ролі у вихованні дитини, більшість зазначала:  “А чому чоловікові і не спробувати?..”

У суспільстві зажди існували стереотипи та, напевно, і досі існують, що жінка має займатисся хатніми справами й доглядати дитину, а чоловік, відповідно, – працювати та забезпечувати свою сім’ю. Така родинна модель поступово ламається в інших країнах світу, проте в Україні – це досі рідкість. Одним із тих, хто частково відмовився від своєї попередньої успішної журналістської роботи задля батьківства є Артем Чапай, автор книги “Тато в декреті”. Сам письменник пояснює, що це було цілком обдумане рішення, а ще це було бажання дати можливість дружині самореалізуватися, як спеціалісту в своїй галузі.

– Коли я пішов у декрет мені дуже часто пропонували вести свою колонку у газеті, пропонували дати інтерв’ю, рзповісти, як воно сидіти вдома із дітьми. Наврядчи у моєї дружини хтось би брав коментарі про те, як бути мамою двох дітей у декреті, а в мене запитують. Тоді я і вирішив, оскільки для людей це незвично і цікаво, то чому б не написати про це книгу? – розповідає  автор про ідею створення свого твору.

Жваве обговорененя, цікаві питання та власні приклади із життя, так проходила учорашня літературна зустріч. Артем Чапай розповідав цікаві моменти із своїх “декретних буднів”, зокрема, поділився емоціями справжньої батькіської любові.

– У якись певний момент ти дивишся на свою дитину і розумієш, що безмежено її любиш. У той момент ти ховаєш свій погляд, аби ніхто не помітив сльози на очах, – ділиться автор.

До речі, щодо сліз, то це була одна із емоцій черкащан, які прочитали книгу “Тато в декреті”

– Мені розповідали жінки, що вони плакали, коли читали цю книгу, задаючись питнням, “де знайти такого чоловіка?”, другі полишали читати, категорично не погоджуючисть із цим. Жінка, у якої син сидить у декреті мені говорить, що наче це і нормально, але хоче щоб він ходив на роботу, а чоловіки, котрі починали читати книгу полишали її непрочитаною, – ділиться враженнями черкащан від прочитання книги  організатор зустрічі, голова ГО “Книжковий Маестро” Людмила Фіть.

Бути “за”, чи “проти” тата у дектреті, руйнувати традиції та залишатися їм відданими  – це вибір кожної людини, холовне, щоб після такого вибору ніхто не відчував себе обділеним та не шкодував, а малеча залишалася усміхненою та щасливою.