Поводок і намордник – необхідність чи примха?

Заводячи домашніх улюбленців ми часто забуваємо, що, говорячи словами відомого класика, «Мы в ответе за тех, кого приручили». Особливо це стосується власників великих і часто агресивних порід собак.

Ми вже піднімали тему щодо правил вигулу собак, зрозумівши, що замало створити норми, треба ще їх виконувати. А ось із цим у нашому місті не завжди все гаразд.

Прийняті ще у 2009 році норми дуже детально прописують правила утримання і поводження із домашніми тваринами. Це, зокрема, стосується і місць їх вигулу. Як тоді нам вдалося з’ясувати, гіпотетично в місті мали бути створені місця для їх цивілізованих прогулянок, по факту ж черкасці продовжують вигулювати своїх чотирилапих друзів у парках та на узбережжі Дніпра.

Не краща ситуація і з правилом, що при вигулі собаки поза місцем її постійного утримання  необхідно забезпечити наявність намордника і поводка, а також ці атрибути мають самі відповідати певним стандартам. Зокрема поводок повинен бути довжиною 2-2,5 метри, намордник – бажано відкритий (дозволяє собаці трохи привідкривати пащу, але захищає прохожих). Без намордника собака може бути тільки в тому разі, якщо пройшла відповідну підготовку поводження в місті. Після проходження якої на ошийник міститься бірка від Федерації кінологічного спорту України.

Правило є, а по факту більшість власників тварин, якщо і використовують поводки, то от намордники побачити можна вкрай рідко. Особливо це бентежить, коли стосується порід великих собак. Хоча, заради справедливості можна сказати, що у правилах якраз і не уточнюється, породи яких собак зобов’язані носити намордники – будь-то кишеньковий той-тер’єр чи ротвейлер. Тобто ці правила мають виконуватися власниками незалежно від розміру, віку, породи та особливостей характеру вихованця.

– Оскільки наша собачка ще маленька, то гуляємо з нею дуже часто. Намордника ми не одягаємо, бо він у нас любить людей, він хороший. У вечері можливо ми його випускаємо без поводка, але робимо це лише пізно ввечері, – розповідає власниця тварини Аліна.

Про те, що вкусити може не тільки собака великої породи, розповідає у коментарі нашому виданню місцева жителька.

– Не знаєш від якої собаки чекати небезпеки, – згадує випадок майже 10-річної давнини жителька Черкас Оксана. – У дитинстві мене вкусив пудель за ногу, причому це відбулося на очах у господарів, які навіть після того, як побачили це, нічого не зробили. Собака на вигляд здавалася досить дружелюбною. З того часу у мене острах до собак будь-яких порід.

Поспілкуватися з власниками великих і визнаних агресивними порід собак, таких як бульдог, ротвейлер і вівчарка,  нашому виданню не вдалося, оскільки почувши про те, що в місті існують правила, згідно яких вони мають вигулювати їх тільки на поводку і в наморднику, вони відмовлялися давати будь-які пояснення, чому ігнорують ці правила.

На жаль, у Черкасах вже є приклади, коли безвідповідальне ставлення до утримуваних в домашніх умовах тварин призвело до трагічних наслідків для оточуючих. У 2015 році алабаї, що утримувалися у незаконному розпліднику, покусали молоду жінку біля Дитячого парку.

Проте навіть випадок із дівчиною, яка після зустрічі з агресивними тваринами опинилася в лікарні, не змусив місцеву владу вжити якихось заходів по упередженню повторення таких ситуацій. За словами начальника управління інспектування ЧМР Олександра Давиденка, вони не можуть більш інтенсивно перевіряти власників тварин, які вигулюють їх у громадських місцях, оскільки ті здійснюють це або рано вранці, або ж ввечері, коли робочий час інспекторів вже завершений.

Проте, потроху інспекція все ж таки намагається слідкувати за виконанням цих правил:

«Якщо ми знаходимо винних, то притягуємо до адміністративної відповідальності, тобто накладаємо штрафні санкції. Для фізичних осіб вони становлять суму в розмірі від 340 до 1360 гривень, для юридичних – від 850 до 1700 гривень».

У паркових зонах на власників тварин намагається впливати ще й місцева охорона.

– Охорона парку підходить, робить зауваження, пояснює, що є таке рішення, яким заборонено взагалі тут  вигулювати собак і просить залишити територію парку, – пояснює керівник КП «Дирекція парів» Володимир Стойко та розповідає, що роблять охоронці, якщо власник тварини не реагує. – Якщо собака адекватна, то є смисл продовжити роз’яснення, якщо ж агресивна – то навіть викликають на місце поліцію. Але в принципі у нас випадків, які не можна було вирішити, не зустрічалося. Буває, що люди агресивно реагують: «Чому не можна, а де нам вигулювати?!». Але ж ми всі маємо розуміти, якщо ти містом прогулюєшся з великою собакою, то обов’язково має бути намордник і поводок.

Дуже часто навіть самі власники собак не підозрюють, що у місті існують певні правила їх утримання, керуючись тільки своїми власними висновками про характер свого вихованця. Але чи достатньо тільки самого слова господаря, що його собака не вкусить? І чому тварини, які до цього не проявляли агресії, можуть напасти?

Виявляється, існує дві причини агресії у собак, які абсолютно не залежать від породи, у коментарі виданню «Вичерпно» пояснив кінолог-рятувальник ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля Андрій Сороченко:

– В принципі, всі собаки однакові, всі вони діють інстинктивно. Перша причина агресії у собак – неправильне виховання самою людиною, коли із самого маленького вона їй порушила психіку. Уже в дорослому віці у неї проявляються всі ці психічні розлади. Так само як у людей є різні захворювання психіки, так і у собак. Друга причина – ієрархічна.  Це стосується більше тих собак, які збиваються у зграї, у  них так прокидаються первісні інстинкти і вони починають полювати на інших тварин і навіть на людей. Найчастіше вони проявляють агресію до жінок та дітей, оскільки вони фізіологічно менші від чоловіка. А собаки сприймають здобич в першу чергу по розміру, щоб вона не могла дати опір. А ми, іноді просто йдучи по тротуару, вторгаємося на їхню територію, а вони просто захищають свій дім.

Проблема в тому, відзначає кінолог, що більшість людей сприймають собаку як іграшку:

«Для багатьох людей собака – це просто друг, але ніхто не знає, як правильно його виховати, щоб у подальшому цей друг не став ворогом».

Якщо ж ви все-таки зіткнулися із агресією тварини, то Андрій Сороченко радить писати заяву на її власника, якомога швидше її вилучити у нього і в подальшому просто приспати, адже виправити дефекти психіки собаки можна тільки на ранніх стадіях.

Щоб зрозуміти, як до утримання собак ставляться в інших країнах світу, варто лише переглянути вибірку норм і законів, підготовлену сайтом «Платформа розвитку міст». Зокрема, ними передбачено, що власник тварини несе відповідальність не тільки за її утримання, а й за поведінку свого домашнього улюбленця.

Наприклад, у Великобританії ви можете сісти в тюрму на строк до 5 років, якщо ваша собака напала на людину. У Франції собака, що напала на людину, в більшості випадків підлягає усиплянню.  Окрім того, в цій країні власник собаки не має права створювати незручності для оточуючих: коли вона може гавкати, вити, бути агресивною. Якщо вихованець заважає сусідам, то вони цілком можуть написати скаргу до відповідних органів, і тоді власнику доведеться заплатити штраф (650 євро), при повторному випадку – розлучитися з собакою або знайти собі інше житло. У США також власники собак повинні убезпечувати людей в місцях проведення дресирування або вигулу собак на їх власній території, а також зобов’язані утримувати собак на поводку в громадських місцях.

Тож, у першу чергу, власники тварин мають пам’ятати, що навіть у найспокійнішої собаки може спрацювати інстинкт, який проявиться у агресії по відношенню до іншої істоти чи людини. І відповідальність за свого вихованця мають нести саме вони, навіть якщо українське законодавство та місцеві правила і норми дозволяють відбутися невеличким штрафом. Тільки беручи на себе відповідальність ми можемо називатися Людиною. Бо інакше чи ми відрізняємося від тварин?