Черкаських піротехніків підсилили індивідуальними наборами (ФОТО)
Смілянам, які втратили будинки через ракетний удар рф, виплатять по два млн грн
На Христинівщині розшукують чоловіка
Черкащан попереджають про посилення вітру
Черкаський тролейбус рекламуватиме ломбард
Соборний парк передали на баланс комунального підприємства
Маленький волонтер з великим серцем: 11-річний уманчанин допомагає переганяти автівки для військових
Оприлюднили подробиці різанини в Уманському університеті
Сквер Героїв Азову та провулок Ягідний: у Черкасах перейменували низку топонімів
Енергетики ПАТ “Черкасиобленерго” розпочали ремонтний період обладнання відкритих розподільний пристроїв напругою 150, 110 й 35 КВ (ФОТО, ВІДЕО)
Уманчани заборгували за тепло понад 38 млн грн
Петицію про звільнення черкаських чиновників – не підтримали
ТОВ “Черкасиенергозбут” звітує споживачам-власникам генерувальних установок
- Видання Вичерпно
- Ексклюзив
- «Разом ми здолаєм ще не одну вершину!» – молода сім’я Коломійців
«Разом ми здолаєм ще не одну вершину!» – молода сім’я Коломійців
Сім’я, як основний елемент суспільства, була і залишається берегинею людських цінностей. Будучи першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх.
Чи схожі ми на своїх батьків та чи будуть наші діти використовувати ті ж методи виховання, які ми застосовували до них? Навряд чи.
Та у цій несхожості все ж об’єднуючим елементом залишається почуття любові, в якому відкривається нескінченна цінність людської особистості, радість применшення себе заради того, кого кохаєш, радість продовження себе.
Не варто прагнути до загальних канонів сімейного благополуччя: є різні типи людей, різні традиції і вдачі, і те, що підходить одним, зовсім не підходить іншим. Але кожна людина чекає від свого шлюбу якихось позитивних змін у житті.
Напередодні Міжнародного дня сім’ї з нами поділилася своїм життєвим досвідом неординарна, активна та прогресивна родина Коломійців з Черкас.
Про методики та принципи виховання дітей
Ніяких принципів чи методик для виховання наших дітлахів немає. Ми просто живемо поряд з ними і допомагаємо краще зрозуміти своє покликання в житті – бути хорошими людьми. Ми не ставимо собі за мету виховати героїв чи антигероїв для суспільства, але нам вже зараз часом страшно за малих, коли наприклад, Захарко підходить в центрі міста до дорослого чоловіка, який кинув мимо урни пластиковий стакан, підбирає його, кидає куди треба і говорить йому: «Який же ти невихований!». Той, у відповідь на таку тезу, не спромігся видавити ані слова, але був добряче присоромлений. Добре, що зараз я можу бути поряд з ним, а що буде далі? Тому я розумію, що без бойових мистецтв йому, в подальшому, не обійтись, щоб і в 16 не боятися сказати в обличчя таким людям, що з їхніми вчинками щось не так.
Рух, як стиль життя
Я не можу сказати, що у нас суто спортивна родина, але коли я зустрів свою дружину, то ми вирішили жити так, щоб нашим дітям було про що писати в школі про літні канікули і не тільки. Ще не було жодного походу чи якоїсь видовищної життєвої події, яку б ми з ними не розділили: починаючи з домашніх пологів і закінчуються першими горами-тисячниками. Вони у нас мандрують з нами скрізь: по горах, на велах, на каяку – скрізь, де ми там і вони. Вони бачили від свого народження рівно стільки, скільки я від свого. І в цьому є своєрідний душевний кайф, коли повертаєшся з чотириденного велопоходу з сином, позаду майже 300 км, а він ледве сидить у велокріслі і каже: «Тату, я хочу ще їхати. Я не хочу додому»… Я не скажу, що це легко вести такий спосіб життя, але такий вже ми взяли вектор і відхилятися від нього в планах немає, адже діти по максимум зростають в природному середовищі. На дитячих майданчиках їм часто буває нудно, приїдеш до лісу – пару годин і Захарко закидає фразу, що треба їхати далі вже, тобто життя для них – це постійний рух, поряд з нами.
У нашої молодшої – Квітослави, теж своя стежка. Почалася вона в першому триместрі подоланням двох вершин Демерджі (1356 та 1239 м), а продовжилась на останньому триместрі вже «пузатими» вилазками по двох «гірках» в Бахчисарайському районі Криму, свою першу свічку в місяць після народження вона задмухала в наметі біля Дніпра, вже плавала з нами на каяку та SUP-дошці, увесь час наступаючи на п’яти старшому брату.
«Разом ми здолаєм ще не одну вершину!»
Чи не шкодить дитячому вихованню такий екстремальний спосіб життя? Я думаю, що тільки йде на корись всій родині, тому що загартовує їх з пелюшок, вчить їх не зупинятись перед складнощами та увесь час рухатись вперед, бачити те, чого не бачать інших, адже вони дивляться на світ широко розплющеними очима і сприймають його серцем.
І хто б міг подумати, що все це почнеться зі знайомства в соціальній мережі, з єдиного побачення та фрази «у нас будуть гарні діти», на яку моя дружина голосно розсміялась, дивуючись наївному хлопцю. Але стабільність і близькість емоційних стосунків взяла гору і ми разом здолаємо ще не одну вершину.
Альона Кириченко, Анна Романенко
Фото з сімейного архіву сім’ї