Сам собі психолог або «медвежа» послуга завжди поруч…

Сам собі психолог або «медвежа» послуга завжди поруч…
в Антоніна Прошина, Блоги, Новини, Суспільство

Часто чула, коли порівнюючи психологічні особливості різних народів, говорили про українську щирість та відкритість, про готовність допомогти та підтримати. Американський стиль ховати за посмішкою справжні переживання нам, відкритим душам, може бути незрозумілим, і їх «Оk, I’m good» може виглядати з нашої «колокольні» як лицемірство. Для нас є нормою поділитися проблемами з подружкою, знайомим при зустрічі на питання «як справи» поділитися не лише радостями, а й смутком, по-сусідськи пожалітися про те, як живеться тощо… І це, з одного боку, здорово, що у нас завжди знайдеться той, хто вислухає, пожаліє, підтримає, це частина нашої культури та стилю побудови стосунків. І навіть іноді чую репліки про те, що навіщо ходити до психолога і гроші платити, я і з подругою поговорити можу, або ж «я сам собі психолог». 

Частково згодна, у кожного є життєва мудрість, якою ми часто радо ділимося, а іноді тоді, коли нас про це не просять. Чому частково згодна?

Наведу приклад. Довелося нещодавно побувати на похоронах. Під час традиційних поминок спостерігаю за ситуацією (вибачте, як психолог, багато які речі сприймаю з професійного боку). Донька померлого, почувши теплі слова про батька, почала плакати, занурюючись у почуття. В той же момент троє людей одночасно почали співчувати, з теплотою і любов’ю промовляючи: «Не плач, йому там краще, та не сумуй так, досить плакати». Повторюю – з любов’ю. Та насправді, що в цей момент відбувається? Почуття болю втрати мають пережитися, проплакатися, бути відредагованими, та якщо ми це собі не дозволяємо, вони лишаються в душі, капсулюються і можуть стати руйнівним механізмом, що може ще довгий час діяти непомітно для людини. Заспокоюючи того, хто переживає втрату, можна лише розтягнути в часі цей процес або завадити йому природно пережитися.

Якщо подружка розлучається з чоловіком, яка наша стратегія підтримки? «Він такий-сякий, кращого знайдеш…» Знайома ситуація? І все це з найкращими намірами. Та якщо стається ситуація конфлікту в парі, то відповідальність лягає на обох, і приймаючи одну сторону, ми не даємо можливості людині побачити свою частину відповідальності, що може привести до того, що наступні стосунки дивно схожі на попередні.

Це лише кілька прикладів з того, з чим доводиться стикатися у повсякденні. До чого веду? Не завжди психологічної культури та знань досить для того, щоб якісно допомогти та підтримати наших близьких, тому формулювання про «сам собі психолог» доречно у деяких випадках. Психолог не лише слухає, він може бути інструментом до вирішення проблеми, а не її маскування та приховування. І наша handmade психологічна допомога може навіть зашкодити.

Пам’ятаю враження колеги-психолога після відвідування психіатричного диспансеру. Вона була переконана, що половина з продемонстрованих історій захворювань могли не трапитися, якби люди вчасно звернулися за кваліфікованою допомогою.

На жаль, культура психологічних послуг у нас не на найвищому рівні, не всі розуміють її необхідність, соромляться, та й не досить кваліфіковані спеціалісти можуть дискредитувати своїх колег. Оволодіти ж простими методами допомоги чи самодопомоги можна чи самостійно, чи з підтримкою спеціаліста.

tepejipaowe

Раз вже заговорила про «американський стиль», то хочу поділитися враженнями від знайомства з цією культурою. Вразила тотальна ввічливість та доброзичливість. Іноді щира, іноді показна. Але навіть демонстративні посмішки та слова вибачень створюють атмосферу безпеки та взаємоповаги. І там ви навряд чи опинетеся у ситуації, коли кондукторша вам нагрубить просто через те, що в неї поганий настрій. Лицемірство? Можливо. Та з іншого боку, чому оточуючі мають нести тягар ваших проблем без свідомої згоди на те? Тому, як на мене, наша природня емоційна відкритість та щирість не завжди може слугувати гарному душевному стану та психологічному благополуччю.

Та в нашій душевності є багато ресурсу, якщо влучно та доречно ним користуватися. При грамотному підході психологія може стати не лише методом вирішення проблем, а й інструментом особистісного росту та розвитку.

З найкращими побажаннями Антоніна Прошина

Реклама