Щодня у Черкасах діти потребують допомоги: чи можуть цьому зарадити патронатні родини та як?

в Ексклюзив Новини Суспільство

Кожного дня у Черкасах якась дитина потребує, щоб її тимчасово чи назавжди забрали з сімї. Це повязано зі складними життєвими обставинами, які склалися в родині, насиллям, жорстоким поводженням або ж її батьки чи опікуни просто не можуть піклуватися про власних дітей. У таких випадках на допомогу приходять патронатні вихователі, які можуть забезпечити дитині професійний сімейний догляд і виховання на період подолання її батьками життєвих труднощів.

У Черкасах наразі є лише одна патронатна родина при потребі в, як мінімум, 20.

Усі пам’ятають випадок із дев’ятикласницею, яка вистрибнула з вікна через конфлікт із батьками. Уже незабаром її виписуватимуть з лікарні, проте повертатися додому вона бажання не виявила, розповідає нашому виданню заступниця начальниці Служби у справах дітей ЧМР Наталія Загребельна.

– До нас приходять діти, які самі говорять, що не можуть жити з батьками. Буквально нещодавно, всі за це чули, був випадок, коли дівчинка викинулася з вікна через конфлікт з батьками. Зараз вона знаходиться в лікарні, але вже незабаром її збираються виписувати, але додому вона не хоче повертатися, тому ось якраз її б теж можна було на певний час влаштувати в патронатну родину, проте, на жаль, у нас її немає.

Буває, що влаштування у патронатну родину дитина потребує не тільки, коли в сім’ї вона зазнає насилля, але коли одинокій матері потрібно лягти в лікарню, або ж був випадок, коли матері потрібно було поїхати на заробітки і не було з ким залишити дитину. Тобто ситуації абсолютно різні, — розповідає пані Наталія.

2

Патронатний вихователь – це особа, яка за участі інших членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї. Помічником патронатного вихователя може бути його чоловік/дружина чи інший дорослий член його сім’ї.

– Ці родини створені для того, щоб була можливість вилучити дитину з родини для мінімізації ризиків її перебування там, щоб потім її повернути в біологічну сім’ю. Загалом уся наша робота направлена на збереження біологічних сімей, — розповідає Наталія Загребельна.

Патронатний вихователь і його помічник, наявність якого обов’язкова, проходять досить довгий шлях, щоб отримати такий статус. Тож і не дивно, що бажаючих взяти на себе тягар виховання чужої дитини, нехай і тимчасово, не так багато. Також не варто забувати й про психологічний аспект: до таких вихователів потрапляють переважно важкі діти, з глибокими емоційними травмами. Тож випадкових людей серед них немає!

– У нас була патронатна сім’я, яка мала своїх трьох дітей, проте виявила бажаннями надавати такі послуги. Діти їм попадалися дуже складні. Перша дитина, яка потрапила до них, була під опікою у своєї сестри, що не справлялася з дитиною. Вона була влаштована до цієї патронатної виховательки, пробула там три місяці, однак, на жаль, закінчила психіатричною лікарнею. Наразі вона знаходиться в уманському притулку. Потім ще було двоє хлопців, останній уже досить дорослий, закінчив 9-ий клас. У нього був великий конфлікт з матір’ю, яка жила із співмешканцем і виганяла хлопця постійно з дому. Закінчилося все теж не дуже добре. Хлопець пішов погодувати додому кота, там був співмешканець матері, між ними виник конфлікт і Нікіта, так звуть цього хлопчика, вдарив його ножем. Наразі за цим фактом відкрите кримінальне провадження. І зараз ця «патронатна мама», як законний на той момент його представник, ходить по усіх судах. Тож наразі вони відмовилися бути патронатними вихователями, — розповіла Наталія Загребельна.

Проте бувають випадки, коли патронатні вихователі занадто сильно прив’язуються до дітей. Щоб уникнути психологічних травм як дитини, так і тимчасових «батьків», Служба у справах дітей проводить спеціалізоване навчання.

– 12 днів вони навчаються, де з ними обговорюють всі ці нюанси, розбирають різні ситуації, потім Служба у справах дітей приїздить до них додому, де з ними спілкуються. Потім вони їдуть ще в інші родини. Під час цих занять важлива увага приділяється психологічному аспекту, а саме: зв’язку між вихователем і дитиною, — наголошує Ірина Качур, головна спеціалістка Служби у справах дітей ЧМР.

До патронатних вихователів ставляться такі вимоги:

— людина не повинна працювати, оскільки отримує офіційне працевлаштування як патронатний вихователь;

— повинен бути помічник патронатного вихователя, який проживає з ним за однією адресою;

— наявність окремої кімнати для дитини, яку беруть в сім’ю.

3

Діти в таких родинах можуть перебувати не більше трьох місяців (в окремих випадках до 6).  Після чого вони або повертається до батьків, або в державні заклади, якщо їх батьків чи опікунів позбавляють через суд батьківських прав.

Одночасно до сім’ї патронатного вихователя/ки можуть бути влаштовані тільки діти, які є між собою братами та сестрами або виховувалися в одній сім’ї.

Патронатний вихователь отримує 9 тис. грн заробітної плати, на дитину держава виплачує два прожиткові мінімуми, працевлаштування офіційне, тож патронатний вихователь не має права займатися іншою діяльністю.

1

Це непоганий додатковий заробіток для вчителів, що вийшли на пенсію, або ж людей, які перебувають у декреті й готові взяти на виховання ще дітей, розповідають у Службі у справах дітей Черкаської міської ради.

– Зараз у нас є лише одна патронатна родина. Перша дитина у них була, у якої померла мати і до Служби у справах дітей її привів співмешканець матері, якій було 8 років, але хлопчик не ходив, у нього були перебиті обидві ноги й важив він до 10 кілограм. Він ні говорити, ні ходити не міг, лише посміхався. Зрештою, його під опіку взяла родина із Закарпаття. Зараз у нашій патронатній родині живе дівчинка, матір якої позбавили батьківських прав. Її спочатку збиралася усиновити бабуся нібито біологічного батька, але потім вони від неї відмовилися, оскільки мати зізналася, що це не від цього чоловіка дитина. Цю дівчинку ми відразу влаштували в цю патронатну родину, оскільки вона була вільна. Проте дітей, які цього потребують, дуже багато, — відзначає Наталія Загребельна.

Патронатна вихователька Тамара Захарчук виросла у прийомній сім’ї, де виховувалося 8 дітей. Тому пропозиція брати на певний період до себе інших діток не стала для неї чимось незвичним.

– Коли я одружилася і у мене з’явилися свої діти, батьки поїхали на курси підвищення кваліфікації, де їм розповідали про патронат. Мама порадила спробувати. Ми з чоловіком порадилися і вирішили взяти участь. Ми пройшли відбір, заповнили анкети і почався наш шлях до патронату, — розповідає патронатна жінка.

За час перебування патронатним вихователем, у Тамари проживали двоє діток – хлопчик і дівчинка, яка досі перебуває у родині.

– Перші тижні завжди важко: і дитині потрібно адаптуватися, і нам. Дівчинка, яка у нас перебуває зараз, потрапила до нас у рік і вісім місяців, проте виглядала вона на рік. Перші три дні вона тільки плакала. Ми нічого не могли зробити, — пригадує жінка.

Діти Тамари з цікавістю сприймають нових тимчасових членів родини, діляться і граються з ними. Жодної ворожості чи ревнощів немає, ділиться Тамара.

Наразі жінка вагітна третьої дитиною. Чи продовжить після пологів практику патронатного виховання –  не знає.

– Але в планах у нас це є! – зізнається жінка.

Можливо Вас зацікавить

Ексклюзив
Освіта майбутнього: черкаські робототехніки підкорюють світ
Ексклюзив
Музика нової ери: черкащанин створив оркестр, аналогів якому немає у світі (ФОТО, ВІДЕО)
Ексклюзив
«Якщо треба бути вищою — я вдягну підбори, якщо треба бути нижчою – я стану на коліна», — акторка черкаського театру про покликання, яке стало життям (ІНТЕРВ’Ю)