НА ВАРТІ ЗДОРОВ'Я.
За "ширмою" ковідного відділення черкаської лікарні (ВІДЕО)
Щодня в Україні продовжує зростати кількість хворих на COVID-19. П'ятизначні цифри статистики одних вражають та лякають, інші ж ставляться до них як до чогось буденного та вже звичного. Хтось уже переконався у важливості дотримання протиепідемічних норм, а хтось і досі не вірить в існування смертельного вірусу.

"На варті здоров'я" - проєкт видання "ВиЧЕрпно", у якому ми розповідаємо про медичну систему в боротьбі із пандемією коронавірусу, про виснажених лікарів, переповнені лікарні та реальні історії людей, яким вдалося побороти недугу.

Сьогодні ми розкажемо про Третю Черкаську міську лікарню швидкої медичної допомоги. Про пацієнтів, які кисневий концентратор ділять один на двох та про лікарів, які регулярно зіштовхуються зі смертю, але продовжують щодня ходити на роботу та стояти на варті здоров'я .
ПІК ПАНІКИ

Перші випадки у Третій міській лікарні зафіксували ще навесні. Перший пацієнт, якому зробили ПЛР-тест і він виявився позитивним, потрапив до медзакладу 27 березня. Лікарі ще не мали на той момент чіткого алгоритму лікування «ковідних» пацієнтів, тож діяли згідно загальних стандартів надання медичної допомоги при вірусних захворюваннях. Медики знали лише, що треба ізолювати пацієнта, постійно бути в масці і максимально обмежити контакт з ним.

Віталій Григор'єв
заступник директора з хірургічної частини Третьої міської лікарні швидкої медичної допомоги
«Тоді був пік … пік паніки! Скупили усі маски, ціни виросли в рази. Хоча ми і звітували на папері, що в нас все є і все добре, насправді творився лише хаос. Люди звикали до роботи в нових умовах, всі розуміли, що пандемія триватиме довгий час».
Третя міська – єдина лікарня в Черкасах, де кожному без винятку пацієнтові роблять ПЛР-тест, тому діагностика COVID-19 є досить високою. Усі люди, які потрапляють в лікарню, спочатку опиняються у «червоній зоні». Після того, як приходять результати тестування – «негативних» хворих переводять у «чисту зону» або виписують додому, «позитивних» хворих відправляють у ковідний центр, тобто «грязну зону».

Сам ковідний центр у Черкаській лікарні швидкої допомоги створили на початку листопада цього року, до цього часу всіх «плюсових» пацієнтів переводили до опорних лікарень і з цим були величезні проблеми, оскільки їх забирати не хотіли.
- Алгоритм по наказу МОЗ був такий: коли ми отримували хворого на коронавірус, ми мали телефонувати до приймального відділення опорної лікарні, повідомити черговому про наявний випадок і швидкою допомогою доправити до відповідного медзакладу. Проте насправді ситуація кардинально інша: кожен пацієнт переводився лише після дзвінка вищому керівництву.

Абсурдна ситуція була, коли у нас пацієнтка потребувала гемодіалізу – життєвонеобхідної процедури, але її не могли забрати до обласної лікарні, бо у них начебто не було місць. І коли вже родичі жінки почали скаржитися на гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я, коли вона пропустила два дні гемодіалізу і вже була фактично при смерті, лише тоді через особистий дзвінок до начальника обласного управління – хвору перевели туди, де вона має бути, - розповідає Віталій Григор’єв, заступник директора з хірургічної частини Третьої міської лікарні швидкої медичної допомоги.

Закриті ширмою

Центр для лікування хворих на коронавірус у Третій лікарні створили на базі двох терапевничних відділень на сьомому поверсі та реанімації – на другому. В одній частині відділення лежать пацієнти із непідтвердженим діагнозом, але вже з двосторонніми пневмоніями та задишкою. Усіх, кому приходить «плюсовий» тест на коронавірус, переводять до ковідного центру – другої частини відділення, яка закрита ширмою. Увесь медичний персонал там переодягнутий у захисні костюми та дотримується суворого режиму. Спочатку у центрі облаштували 30 ліжкомісць для пацієнтів, хворих на коронавірсус, зараз наявних уже 50.
Юлія Савченко
лікар-терапевт ковідного центру
Юлія Савченко – лікар-терапевт Третьої Черкаської міської лікарні, наразі вона лікує пацієнтів у «грязній» зоні, «за ширмою». До цього жінка працювала в лікарні швидкої допомоги вже чотири роки. Коли почали реорганізовувати відділення, у якому вона працювала, на ковідний центр, думок про те, щоб піти – не виникало взагалі.
«Це було за бажанням… Якщо людина була не проти працювати із такою категорією пацієнтів, то вона продовжувала працювати. Я особисто залишилась тут, бо уявляла на місці пацієнта свою близьку людину. Просто написати заяву і піти – я не змогла!», - згадує Юлія Савченко, лікар-терапевт ковідного центру.
Медики «за ширмою» працюють із подвійним навантаженням, бо там катастрофічно не вистачає кадрів: і лікарів, і медичних сестер. Особливо це відчувається зараз, коли пацієнтів стало дуже багато і всі середньо- або тяжкохворі. На 50 "плюсових" пацієнтів на одній зміні працює лише дві медичні сестри.

Усі медпрацівники працюють позмінно. Увесь час у відділенні вони одягнуті у захисний костюм, бахіли, маску, окуляри, шапочку та щиток. У такому "спорядженні" лікарі перебувають щонайменше шість годин на добу.

Юлія зізнається, що завдяки ефекту "бані" у таких засобах індивідуально захисту, вона схудла вже на декілька кілограмів.

Окрім лікування, хворим необхідна ще і психологічна підтримка. Адже люди з коронавірусною інфекцією дуже вразливі, вони потребують уваги.
Усі пацієнти, що потрапляють до ковідного відділення, мають власне ліжкомісце, тобто у коридорах ніхто не лежить. У кожній палаті перебуває в середньому п'ятеро людей. Для того, аби мінімізувати рух пацієнтів коридором відділення, у кожній палаті облаштований санвузол, але гаряче водопостачання там відсутнє. Та хворі на це не скаржаться, мовляв, справляються і вологими серветками.

Дихати, щоб жити

Майже кожен пацієнт із пневмонією та важкою формою коронавірусу потребує кисневої підтримки. Коли будували Третю лікарню, заклали систему киснезабезпечення: з великої кисневої бочки на вулиці кисень по спеціальних трубах надходив до пацієнтів. Однак ця система наразі зруйнована, бо на вулиці цю бочку хтось просто порізав на метал, а трубки згнили. Аби відновити цю систему потрібно 24 мільйони гривень. На цей час виділили лише 1,5 мільйони.


Інший варіант підтримки рівню кисню в крові – концентратори. Це мобільна установка, яку можна підвести до будь-якого ліжка і отримати кисень. Наразі на всю лікарню є 82 таких апарати. За словами Віталія Григор’єва, такої кількості концентраторів вистачає, проте потреба ще залишається. Проте із їх закупівлею теж не так все просто.

Микола Андрійович - один із пацієнтів ковідного відділення у палаті перебуває вже близько тижня, проте і досі потребує кисневої підтримки. Оскільки апаратів на всіх не вистачає, чоловік ділить кисневий концентратор із товаришем по палаті.

Гроші за ризик: які доплати отримують лікарі

Усім медичним працівникам, які мають справу із хворими на коронавірус, надходять доплати до заробітної плати.

Люди, які працюють у «грязній» зоні ковідного відділення, звідки вони не виходять за межі поліетиленової ширми та постійно перебувають у захисних костюмах, отримують доплати у розмірі 300%.

Медики, які працюють у діагностичному відділенні ковідного центру, де лежить близько ста людей із пневмоніями і теж мають великий ризик зараження вірусом, отримують доплати у розмірі 200%.

Увесь інший медперсонал, який теж контактує із ковідними хворими, отримує 100% чи 200% доплат.

Та за словами Віталія Григор’єва, до 40% мазків ПЛР дають хибно негативний результат. Тобто із 100 хворих на ковід пацієнтів, у 40 людей його не виявляють. Результат залежить від багатьох факторів: як взяли мазок, на який день захворювання тощо. Тому фактично увесь штат лікарів має ризик заразитися на коронавірус.
Потік пацієнтів у ковідному центрі - шалений: щодня хтось поступає, когось виписують, а когось врятувати так і не вдається.
"Попри усю складність роботи, найважче для лікарів - смерть своїх пацієнтів. За час моєї роботи померло вже багато людей. Насправді, це дуже важко. Мені морально важко, що не вдалося допомогти і врятувати. Як правило, це трапляється раптово і до цього важко підготуватися. Але це робота, потрібно йти далі і думати про тих, кого вдалося вилікувати і вже виписати додому", - каже Юлія Савченко, лікар-терапевт ковідного центру.


Авторка матеріалу
Анна Житкова
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website