"Це історичний роман навпаки", - Макс Кідрук розповів про нову серію книг, творчість, тури та буктрейлери (ІНТЕРВ'Ю)
ВИЧЕРПНО

Макс Кідрук

Український письменник, популяризатор науки, мандрівник. Автор відомих українських романів: «Не озирайся і мовчи», «Зазирни у мої сни», «Жорстоке небо», «Де немає Бога», «Твердиня» та інших. За освітою інженер-енергетик, а за покликом душі - майстер слова. Побував більше ніж у 30 країнах світу.


Під час Черкаського книжкового фестивалю журналістка видання «ВиЧЕрпно» поспілкувалася з одним із найпопулярніших сучасних письменників України, автором першого українського технотрилеру Максом Кідруком. Про найцікавіші аспекти творчості автора та дату виходу нової книги читайте у нашому матеріалі.



ТВОРЧІСТЬ
- Розкажіть, як ви визначилися зі своїм життєвим шляхом, чому саме письменництво?

- Читав багато з дитинства. У батька дома була величезна бібліотека. Я любив читати, але не програмні твори, а саме те, що мені підсовув батько. Він давав мені правильні книги в правильний час. І я зрозумів, що це може приносити задоволення. Я читав біографії письменників і хотів бути як вони. Дуже довгий період це була лише ефемерна мрія, але я ніколи від неї не відмовлявся. Я з другого курсу почав усвідомлено писати, щоб бути виданим... і, очевидно, це був "треш" і "угар". Пройшло немало часу, перш ніж я виписався.
Якщо тобі щось гарно вдається, зовсім не означає, що це - справа твого життя.
- Але ж освіта у вас зовсім інша, чому не обрали, наприклад, філологію?

- Коли ти в 11 класі, ти не скажеш: "тато, мамо, я хочу бути письменником". У кращому випадку вони посміються, у гіршому - дадуть під потилицю і скажуть: "іди вчись". Тому я подав документи на ту спеціальність, яка здавалась перспективною - тепла енергетика. Подав документи й пройшов. Я брав участь в олімпіадах, потім поїхав на навчання в аспірантурі в КПІ, там отримав грант і вирушив до Швеції, де теж навчався в аспірантурі. Але я не втомлююсь повторювати, якщо тобі щось гарно вдається, зовсім не означає, що це - справа твого життя. Весь цей час я не забував про те, що я хочу писати. І в якийсь момент я зрозумів: або кидаю все і починаю робити те, що я хочу робити, або... а іншого варіанту й не було. Я покинув обидві аспірантури й розпочав свій довгий шлях до звання письменника.
- Якою із своїх книг ви пишаєтесь найбільше?

- Із опублікованих - "Де немає Бога". Із усього, що я написав, це єдине, що хоч якось, хоч чимось, на мою думку, нагадує літературу.
Люди — соціальні істоти. Існування суспільства неможливе без співпраці, розуміння та дотримання справедливості. Та чи існує це все поза соціумом, коли людина опиняється на межі життя та смерті?

Доведена до відчаю українка з великою сумою грошей, яка ігнорує дзвінки від чоловіка. Росіянин-пілот, який намагається приборкати аерофобію після загибелі коханки в катастрофі рейсу MH17. Найвідоміший політик Баварії на пікові кар’єри, який ненавидить свою роботу. Гравець американської Національної футбольної ліги, життя якого розвалилося після одного невдалого розіграшу. Таємний папський кардинал, який прямує до країни, де офіційно не існує Католицької церкви... Незнайомці з різними долями. Єдине спільне для них — рейс 341, і він веде до найбільшого випробування у їхньому житті.

«Де немає Бога» — роман Кідрука — спроба збагнути, чи є всередині нас щось таке, що втримує від перетворення на звірів у місці, де не діє мораль, у місці, де немає Бога.
(Опис із сайту КСД)

- Які книги вважаєте найвдалішими? Назвіть п'ять найкращих своїх творів.

Рейтинг власних книг від Макса Кідрука:
- Чи збігається ваша думка з рейтингом від читачів?

- Зовсім ні. На сайті Goodreads за середньою оцінкою від читачів геть інший рейтинг. Можна сказати, що він - дзеркальний моєму власному.
- Ви починали свою письменницьку кар'єру з тревелогів. Чому в результаті вирішили змінити напрям?

- Це було абсолютно органічно, бо жанр тревелогів помер. Його вбили тревел- блоги, безвіз, телеканали. Коли я починав мандрувати, не знав навіть таких слів як "лоукост", чи "коучсерфінг". Зараз немає геройства в поїздці в Європу автостопом. Тоді для мене й мого покоління це все було нове. Тому "Мексиканські хроніки" "заходили" також тому, що це дійсно було щось нове. Зараз ніхто не купуватиме й не платитиме за книгу, коли ти можеш отримати той самий контент безоплатно та ще й з картинками і видео. Я думаю, що цей жанр воскресне, коли туристи масово почнуть літати на Орбіту чи ще далі. Це б і я почитав. Так я й зрозумів, що маю перейти на щось інше. Вибір пав на той жанр, який я сам тоді читав - технотрилери. Зараз я поступово дрейфую до гостросоціальних тем і сюжетів.
- Розкажіть про додаток. Він вийшов із книгою "Доки світло не згасне назавжди". Чи буде він якось розвиватись, що цікавого додасте?
- У кожній книжці ви залишаєте свій власний список рекомендованих пісень для читання. Як ви підбираєте цю музику?

- Не варто сприймати цей список дуже буквально. Наприклад, мені для читання потрібна повна тиша. Так само й пишу в абсолютній і цілковитій тиші. Але написання тексту - це ще не вся робота над текстом. Є ще редагування. Воно не вимагає від тебе творчих потуг, тому редагувати можу під музику. І в якийсь момент я помітив, що залежно від того, що я слухаю, я різним чином "ріжу" речення. Тому я даю той перелік пісень, які у мене є в плеері. Якщо хтось послухає їх до чи після прочитання, це, можливо, дозволить якось глибше зануритися в текст, а ні, то ні, ви просто послухаєте прикольну музику.
Перелік подано у книзі "Де немає Бога"
- Якщо судити по кількості проданих книг, яка є найпопулярнішою?

- "Не озирайся і мовчи". Здається, 36 тисяч примірників. Не дуже відстає "Де немає Бога" і далі - "Зазирни у мої сни".
Уявіть, що на Землі існує місце, яке ніби застигло в часі. Місце, здатне сховати будь-кого, хто прагне втекти від реальності. Уявіть, що для того, аби туди потрапити, достатньо не озиратися й мовчати. Є лише одна проблема: в такому місці часом з’являються речі, страшніші за те, від чого ховаєшся.

Життя сім’ї Грозанів раптово змінюється. Вони переїжджають до нового будинку, і чотирнадцятирічний Марк змушений піти до нової школи. Хлопець начитаний, розумний, але дуже сором’язливий — ідеальний об’єкт для цькування. Щодень більше замикаючись в собі, він мріє про світ, де немає знущань і безпричинної жорстокості. Одного дня Марк знайомиться із Сонею, дівчиною з паралельного класу, яка розповідає йому про існування такого світу і про можливість туди потрапити… просто скориставшись ліфтом у їхньому будинку. Хлопець не розуміє, навіщо Соня вигадує нісенітниці, які легко спростувати, але зрештою вирушає за нею. Він не підозрює, що звичайна мандрівка на десятий поверх загрожує чимось набагато гіршим за руйнування уявлень про реальний світ.
(Опис із сайту КСД)

БУКТРЕЙЛЕРИ
- У нас в країні явище буктрейлера не дуже поширене. Як вам прийшла ідея створення таких роликів?

- Ми з командою кожного року сідаємо й думаємо, що ж ми можемо зробити цього разу, щоб чимось здивувати, щоб поборотися за час і увагу. Буктрейлери я роблю доволі давно, але якщо ви зауважили, то перша половина з них зникла з мого ютуб-каналу. Це пов'язано з тим, що вони були створені з недотриманням авторських прав і на музику, і на деякі відеофрагменти. Я добре розумів, що таке авторське право, але тоді робив вигляд, що мене це не стосується. Це неправильно. Тому на каналі залишилися тільки ті ролики, які ми знімали самі, або купляли фрагменти на відеобанках. Музика ж писалася оригінальна. Ролики доволі популярні, людям вони подобаються.
- Як підбираєте акторів для буктрейлерів?

- Шукаю серед знайомих (сміється, -ред.). Насправді, акторів підбирали лише для одного ролика -"Зазирни у мої сни". І там був лише один професійний актор - Олексій Титаренко. А решта - це люди, які погодилися взяти в цьому участь.
- Який буктрейлер вважаєте найкращим?

- Напевно, "Не озирайся і мовчи. Він реально має найбільше переглядів на ютубі. Він вийшов найбільш цілісний. Коли все разом заграло: і музика, і кольорокорекція. І це вплинуло на атмосферу. Я би хотів, щоб кращим був "Де немає Бога", але там якоїсь дрібниці не вистачає. А в "Не озирайся і мовчи" все ідеально, мені так здається.
ТУРИ #100 МІСТ
- Після виходу кожної нової книги ви відправляєтесь у великий тур Україною. Як виникла ідея туру #100 міст?

- Я звільнив свого тодішнього менеджера й почав працювати з Еллою Яцутою. Це голова мистецького об'єднання "Стендаль". Це була її ідея. Спершу думали, що це буде тур "88 міст", але вирішили, що варто дібрати ще 12 міст і буде добре. Я спершу скептично поставився до такої ідеї. Але чим більше ми це обговорювали, тим більше я розумів, що це реально. Тоді я думав, що ми можемо конкретно влетіти на гроші, і це все закінчиться жахливим фіаско, але в нас є все, щоб втілити цю ідею в життя. І ми поїхали. У першому турі ми не ставили собі глобальних завдань, було купа зальотів і проблем, але навіть цей тур вийшов окупним попри все. Ми багато чому навчилися, врахували помилки й наступні два тури були значно кращими. Тому я вже не можу дочекатися туру з "Новими темними віками". По-перше, тому що це буде крутий текст. А, по-друге, через пандемію й через те, що я пишу цей текст уже третій рік, я нікуди не їду й реально засумував, хочу якогось двіжу.
Макс Кідрук на "Черкаському книжковому фестивалі" під час туру #100міст
- Чи були міста, де публіка зустрічала не дуже добре?

- У першому турі так. Ми були в нових містах, де мене взагалі ніхто не знав. Часто бібліотекарки не розуміли, хто я такий і чому я сюди приперся. Відповідно, презентації були різні. Були хороші, були й не дуже. Точно є міста, куди ми з командою ніколи не повернемося.
- Назвіть три міста, де зустрічають найкраще.

- ТОП-3 - це ті міста, куди я їздив із презентаціями ще до великих турів. Це Київ, Львів, Рівне. Тернопіль, Черкаси і Франківськ не дуже від них відстають.
- Чи подобається виступати в Черкасах?

- Я завжди казав і не приховую, Черкаси - одне з улюблених міст. Тут завжди дуже круто приймають. За підсумками трьох турів, Черкаси завжди в топі міст.
Left
Right
- Розкажіть про найкурйозніші, або найсмішніші ситуації з турів.
НОВА СЕРІЯ КНИГ
- Усі ваші шанувальники уже давно чекають виходу нової книги. Розкажіть, що це буде за історія.

- "Нові темні віки" - це назва для серії романів. Перший із них із підзаголовком "Колонія" вийде восени наступного року. Це буде історія про майбутнє. Події починаються з вересня 2141 року, тобто рівно через 120 років від нинішнього часу. Для себе я позначаю всю цю серію як "історичний роман навпаки". Тобто історичний роман зображує життя людей в минулому, я хочу зробити щось дзеркально протилежне. Через долі простих людей показати максимально реалістично, яким буде наше майбутнє. Це роман не про колонізацію Марса. Це роман про все у майбутньому: і про Землю, і про Марс. Здебільшого описуватиму проблеми на Землі: екологічні, соціальні, про проблеми колонізації Марса, а також про проблеми у стосунках між Землею, як домініоном і Марсом, як колонією.
Історія створення обкладинки нової книги, яка за думкою самого автора стане найкращою в сучасній українській літературі. Що стало тригером для зміни концепції роботи над обкладинкою? Як розробляли картинку? Дивіться у відео:
Авторка матеріалу Наталія Напорко
07.10.2021
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website