У Черкасах презентували кінофільм «Голлівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди»

Показ художньо-документального фільму відбувся вперше на Черкащині та був організований за сприяння Черкаської обласної ради, облдержадміністрації та за підтримки благодійного фонду «Спілка меценатів Черкащини».

У кінострічці розповідається про село Бучак Канівського району, що завдяки Сергію Параджанову, починаючи з 1950-х років, стало своєрідним «Голлівудом» над Дніпром. Адже село та його околиці слугували знімальним майданчиком для багатьох українських класичних кінострічок. Серед них: «Українська рапсодія» (режисера Сергія Параджанова), «Вечір на Івана Купала» (Юрія Іллєнка), «Сон» (Володимира Денисенко), «Бумбараш» (Миколи Рашеєва та Аркадія Народицького), «Іванове дитинство» (Андрія Тарковського), «Поема про море» (Юлії Солнцевої) та інші.

Представляючи кінострічку автори сценарію Станіслав Цалик, Олег Чорний та Дмитро Іванов, перш за все, подякували присутнім за те, що прийшли познайомитись із їхньою роботою, а також коротко ознайомили глядачів зі знімальним процесом, акторами та особливостями фільму, що з’явилися вже під час роботи над картиною.

– Саме з отаких маловідомих сіл, із таких мальовничих куточків нашої країни й складається цілісний портрет нашої Батьківщини… І я дуже вболіваю за те, щоб якнайбільша кількість черкащан побачили цей фільм, доторкнулись до власної історії, увічненої у легендарних фільмах великих українських кіномитців, – відзначив Станіслав Цалик.

Переглянувши стрічку, звертаючись до авторів кінострічки та присутніх глядачів голова обласної ради зауважила, що отримані враження від фільму важко передати словами.

– Сьогодні ви повернули нас до самих себе. Я Бучак для себе відкрила кілька років тому, коли поїхала вперше на могилу геніального поета Володимира Затуливітра. Там такі красоти, така духовна вись, що не важко зрозуміти кожного, хто хоч раз побувавши там, не зміг стриматись, щоб не повертатись знов і знов до Бучаку… І цей кінофільм – це прекрасна можливість для кожного з нас зануритися в наше природнє, духовне начало, яке ми, практично, кожного дня втрачаємо… і в цьому – велика тривога і біль за майбутнє. А в той же час, це повинно нам додавати сил і наснаги порятувати все, що у нас є, – наголосила Валентина Михайлівна.

Присутні в залі також мали нагоду звернутись до авторів, висловити вдячність і власні враження від побаченого.