У ніч на Івана, у ніч на Купала…

У ніч на Івана, у ніч на Купала…
в Ексклюзив, Новини, Суспільство

Замішане на язичницьких традиціях найколоритніше свято молоді Івана Купала припадає на період, коли сонце приходить до зеніту – найвище піднімається над землею, дає найбільше тепла і світла, виявляє свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу та для людини.

Після прийняття християнства свято певною мірою трансформувалося в церковне. Мова йде про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня.

Свято, яке припадає на день літнього сонцевороту  та символізує народження літнього сонця, несе в собі безліч повір’їв та традицій. Дівчата ворожать на судженого, плетуть вінки, взявшись міцно за руки з парубком стрибають через вогонь. Найбільші сміливці відправляються на пошуки цвіту папороті, який, за повір’ям, подарує щасливцю, що його знайде, чудодійну силу та  знання.

Що ж залишилося від стародавніх звичаїв та традицій? Чого дотримується та в що вірить сучасна молодь? Ми поцікавилися у черкащанок.

Марія Сучило черкащанка, вчителька англійської мови

Марія Сучило– Мене завжди приваблювали різноманітні обряди, ворожіння та все, що з цим пов’язано. А свято Івана Купала – зайвий привід повернутися до цього, щоб, можливо, і жартома, зазирнути у своє майбутнє та наворожити щось цікавеньке.

Чесно кажучи, занадто серйозно до цього не ставлюся, але кожного року все одно ворожу так, для цікавості.

Коли була менша, разом з подружками ворожили на нареченого. Тепер мій суджений зі мною, тому така потреба відпала сама собою. А от через вогнище не стрибала. Аж жаль… Треба спробувати. Проте в дитинстві активно шукала цвіт папороті, пів ночі проводила за цим заняттям.

 

Віта Кузнєцова – канівчанка, держслужбовець

– Обряди на Івана Купала сприймаю як цікаве й колоритне дійство з яскравим вбранням і казковою атмосферою. Пускання вінків, танок навколо вогнища, пошук цвіту папороті – є у цьому якась магія!Віта Кузнєцова

Для мене купайлівські обряди – цікаві розваги, але десь глибо в душі ще зберігається й віра у якісь добрі знаки і диво!

Свято Івана Купала пам’ятаю ще з дитинства. Чомусь воно було таким довгоочікуваним і бажаним! Загалом у спогадах зберігся загальний дуже приємний і позитивний образ цього свята, яке ми разом із батьками, а потім друзями відзначали у рідному селі Межиріч Канівського району. Під мостом біля річки Рось збиралося багато людей, організовувались різні розваги й конкурси, звідусіль лунала музика!

Останнім часом, на жаль, традиція проведення Купальського свята втрачається у селах Черкащини, тож її треба відроджувати та збагачувати.

Анастасія Адлер – фотограф з Корсунь-Шевченківська

– Надзвичайно люблю обряди на свято Івана Купала.  Стрибали з коханим через вогнище, пускали з подругами вінки по воді. Анастасія АдлерУ рідному Корсунь-Шевченківську на свято Івана Купала влаштовують надзвичайно цікаве дійство з виставами та старовинними обрядами, водяним, русалками та величезним вогнищем.

Оксана Соловенко – черкащанка, журналіст

Оксана СоловенкоПрекрасне традиційне колоритне свято, до якого може бути лише позитивне ставлення. У дитинстві з батьками і друзями родини, серед яких був Іван, а для нас – дядя Ваня, постійно святкували у Дахнівці це свято. Дядя Ваня привозив шини і ми до останньої іскорки стрибали через вогнище. А ще – традиційно пускали на воду вінки. Але це було не ворожіння, а просто розваги. Коли подорослішали, то святкували вже з друзями в “Робінзоні”. Але це святкування не зрівняти з тими, що були в дитинстві зі справжніми українськими традиціями.

Особисто для мене святкування Івана Купала закінчилося тоді, коли знайшла свого Івана. На жаль, через щільний робочий графік чоловіка-військового, ми не можемо гуляти вночі, хіба що святкувати з суботи – на неділю.

Катерина Кривопишина – черкащанка, маркетолог, компанія «СlarusApex»

– До свята ставлюся дуже позитивно, вірю в очисну силу вогню й особливу енергетику цього дня. Чому? Адже саме в цей день я наворожила собі …чоловіка. Якщо сотні поколінь до нас вбачали в цьому дні магічні особливості, ми не маємо права заперечувати й відкидати це свято. Якщо не вірите – все одно варто спробувати, адже психологію ще ніхто не відміняв: якщо дасте собі настанову: «Я очищусь, я оновлююсь» – так воно і буде.Катя Кривопишина

У моєму житті старовинне і на перший погляд наївне ворожіння виявилося дуже сильним. Збулося у ту ж ніч… Це було ворожіння на ім’я нареченого. Для ритуалу треба було обрати темне приміщення, набрати у простору посудину води, прикріпити чоловічі імена по краях і випустили у «вільне» плавання шкаралущу від волоського горіха. Туди треба було покласти свою прикрасу і чекати, яке чоловіче ім’я вона обере? Якщо у подружок імпровізований кораблик був дуже перебірливим і довго не міг визначитися, то мій був прямолінійним – обрав Віталія.

Звичайно, до ворожінь ніхто з дівчат не поставився серйозно – не ті часи, не те виховання. Але того ж вечора ми познайомились із цікавою компанією. Ніхто з нас, і я тим паче, не звернули увагу, що одного з хлопців звуть Віталієм. Наші погляди кілька разів перетнулися, пробігла іскорка. Але так і розбіглися, минуло літо, почалися осінні дощі… І от знову зустріч, вже через спільних знайомих. І думка: «Це той, Він, з Івана Купала».
P.S. Про те, що коханого насправді наворожила в Купальську ніч, згадала аж на річницю знайомства, випадково. І після того більше не ворожу.

Це свято особливе, але, на жаль, у нас його звикли відзначити у найближчі вихідні, а не з 6 на 7 число. Тому вся магія втрачається.

Тетяна Охріменко – студентка Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини

– Я поважаю українські традиції, в тому числі і свято Івана Купала. Люди з покоління в покоління передають пісні, обряди, ворожіння, які виконували на це свято. І це дуже добре, коли не забувають українські традиції.
Один раз я брала участь у цьому святі, і мені це дуже запам’яталося. Я плела віночок, потім обмінювалася ним зі своїм хлопцем та, взявшись за руки, перестрибували через вогонь, потім знову помінялися віночками. Запам’яталося на все життя.

Тетяна Охріменко

Не можу сказати, що те чи інше святкування було краще чи гірше, кожне святкування було по-своєму чудове. Ось у нас робили купальський вогонь, який горів цілу ніч. Робили Марену з соломи, дівчата навколо неї танцювали, співали, а потім нести топити у воді, і самі купалися. Дівчата з хлопцями стрибали через вогонь. Робили вінки, дівчата кидали їх у воду, а їх хлопці повинні були їх дістати. Ще дуже цікавий момент, коли дівчата гадали. Було дивовижно.

Даша Мирошніченко – черкащанка, координатор проектів ГО «Промолодь»

МирошніченкоДля мене це свято дуже фольклорне, таємниче і цікаве. Через язичницьке коріння і багато нашарувань, я не знаю, що у святкуванні Івана Купала має дійсно глибокий сенс, а що є просто театралізованим дійством. Але трапляється так, що кожного року цю ніч я проводжу разом з друзями і ми не відмовляємо собі у задоволення сплести вінки, посидіти коло ватри. Минулого року я вперше  в житті стрибала через багаття, враження лишились захоплюючі та сильні. Особливо, якщо робити це втрьох. Так міцно за руки за звичних обставин люди не тримаються. Власне, минулорічне святкування запам’яталося найбільше. Це було на молодіжному таборі у Тернопільській області, поблизу чудового водоспаду. Ми з дівчатами збирали квіти коло старого замку, плели вінки, співали народних пісень, танцювали і, врешті, довго стрибали через багаття. Начебто нічого екстраординарного, але такі прості справжні речі в оточенні хороших людей лишаються в серці надовго.

Вікторія Куценко – журналіст ОДТРК «Рось» родом із Золотоніського районуКуценко

– До обрядів на Івана Купала ставлюся дуже позитивно. Такі святкування не дають забувати віковічні українські традиції. Позаминулорік святкувала у себе вдома. Були різні розваги, вогнище, хороводи, пісні, повний місяць, вінки, деревця Марени і Купала, катання навколо озера верхи на коні – все, як має бути.

КозловськаТетяна Козловська – черкащанка, студентка-журналістка ЧНУ ім. Б. Хмельницького

– Не маю нічого проти обрядів. Це завжди цікаво і водночас містично. Часто від цього свята очікуєш якогось неймовірно шикарного дива. Щодо участі в обрядах, єдине, колись пускала вінок. Я люблю проводити це свято у колі друзів десь подалі від шуму та різних програм. Краще десь біля річки посидіти і поспостерігати за природою. Вдалині від шуму, серед природи, відбувається більше чудес.

Маргарита Шатненко –  родом з Полтавщини, член ГМ «ОПОРА» в ЧеркасахШатненко Маргарита

– Це круто, що українці пам’ятають про свої традиції. Я ніколи не була на святкуваннях Івана Купала. Знаю, що обов’язковим атрибутом свята є опудало. У цю ніч треба піти до лісу і відшукати папороть. Якщо вдасться це зробити, то розумітимеш мову всіх живих істот. Дівчата мають плести вінки, вплітати до них свічки і пускати на воду. Якщо вінок допливе – дівчина вийде заміж. Також всі на Івана Купала стрибають через багаття.

Думаю, що святкування Івана Купала – непоганий шанс дівчатам та хлопцям знайти своє кохання.

Леся  Сакалдинська  – черкащанка, начальник відділу кадрів Черкаського облспец РБП ПР

– До святкування Івана Купала, ставлюся позитивно. Знаю, що це язичницьке свято, але для мене це ще один привід зібратися з друзями на природі.  З усіх обрядів святкування Івана Купала, я знаю той, що неодружені дівчата плетуть вінки з квітів і пускають їх по воді, а суджений має дістати його. Коли мені було років 12, пам’ятаю, ми з сестрою плели з кульбаби вінки і кидали їх до річки.

Леся

Івана Купала святкувала лиш в дитинстві, а зараз якось втратила до цього інтерес. Саме будучи дитиною усі три місяця літа проводила в селі у бабусі з дідусем, там і святкувала Купала. Чомусь завжди згадується, що на вечір піде дощ або гроза, а першу половину дня нестерпна спека. І ми одягали чоботи, щоб дійти до ставка чи клубу, де це все дійство відбувалося, потім перезувалися в босоніжки, а чоботи та галоші ховали десь в кущах. Організацію усіх гулянь брали на себе місцеві діти, які навчалися в сільській школі. Традиційно був водяний, мавки і велике вогнище, яке голова сільради поливав соляркою та підпалював. Горіло полум’я на метрів десять заввишки. Стрибати через нього ніхто не ризикував. Потім була дискотека до 4 ранку, додому приходили коли вже світало.

У Черкасах ніколи участі в святкуванні Івана Купала не брала. Якщо припадає на будній день, то й взагалі про нього можу не згадати. Якщо на вихідних, можемо гарною компанією старих друзів, виїхати десь на природу на шашлики.

Анна Романенко, Антоніна Захарченко

Реклама