«Я кричав, що я преса. Але мене били ще жорстокіше», – черкаський журналіст, якого побив “Беркут”

«Я кричав, що я преса. Але мене били ще жорстокіше», – черкаський журналіст, якого побив “Беркут”
в Новини

Фото Володимира Заїки

Чому мовчать свідки в погонах? Фотокореспондентові однієї з черкаських газет Ігореві Єфімову, на якого під час Євромайдану напав «Беркут», розбили голову і камеру. Відтоді, два роки і 8 місяців, черкаський журналіст шукає правди, покладаючись на правоохоронну й судову системи України. Шукає її й досі… Про це пише “Урядовий кур’єр“.

Били, бо фотографував

Ігор вважає, що беркутівці били його саме через те, що він був представником ЗМІ. Про це він сказав у програмі, що була присвячена журналістам, які, ризикуючи життям, висвітлювали події на євромайданах, на одному з центральних телеканалів.

Того дня під час штурму «Беркутом» пікету черкащан на блокпосту біля дамби на виїзді з Черкас силовики напали на двох місцевих журналістів. Беркутівці побили фотографа Ігоря Єфімова, а журналістові Черкаської обласної телерадіокомпанії Валентинові Чернявському погрожували зброєю. Фотокореспондент зазнав рваної рани голови.

Свідки, які не з’являються, — поліцейські?

Злочин не пройшов повз увагу правоохоронної системи. Прокуратура провела розслідування і матеріали спрямувала до суду. Відтоді вже тривалий час Ігор оббиває пороги судів, знову дає свідчення. Але система гальмує. Чому?

З’ясовується, люди в мантіях не можуть отримати свідчень від колег тих, хто бив потерпілого, — тодішніх міліціонерів, а нині — колишніх міліціонерів або… нинішніх поліцейських!

4 жовтня у цій справі відбулося чергове судове засідання, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, — одинадцяте за ліком. Ухвала Іменем України гласить: «Оскільки свідки належним чином повідомлені, в судове засідання повторно не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, а об’єктивний розгляд кримінального про?вад?ження за їх відсутності є неможливим, суд вважає за необхідне застосувати примусовий привід через органи Національної поліції».

Так суд повторно застосував привід на наступне судове засідання шістьох свідків.

Право на правду

Ситуацію погодився прокоментувати прокурор відділу прокуратури області, який підтримує державне обвинувачення в суді, Артем Макаренко:

— У суді слухають справу щодо обвинувачення колишнього працівника міліції П., внаслідок службової недбалості якого журналістові завдано тілесні ушкодження. Під час досудового розслідування правоохоронцеві повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 (службова недбалість) Кримінального кодексу України. За результатами розслідування, обвинувальний акт ще 5 лютого 2015 року прокуратура області скерувала до Соснівського районного суду м. Черкаси. Нині триває судове слідство, під час якого вже допитано потерпілого та більш як 60 свідків (усього 70). Прокуратура вживає заходи щодо допиту в суді решти свідків, яким відомі обставини злочину та які можуть надати покази у справі. Так, неодноразово прокуратура області заявляла клопотання про примусовий привід свідків, яких було належно повідомлено, однак у судове засідання вони так і не з’явилися. Крім того, на адресу керівництва Головного управління Національної поліції в Черкаській області надсилали листи для забезпечення явки в судове засідання підпорядкованих працівників, які проходять у справі як свідки.

— Як зазвичай відбувається привід свідків?

— На адресу свідка в порядку, передбаченому вимогами КПК України, суд надсилає повістку, в якій зазначає час та місце судового засідання. Якщо особу належним чином повідомлено (отримала судову повістку), але до суду вона не з’являється, її викликають повторно і вживають заходів для забезпечення її участі в судовому засіданні, зокрема шляхом примусового приводу.

ДО РЕЧІ

Згідно з роз’ясненням прес-служби ГУ Національної поліції України в області, керівництво управління нікому з тих працівників, яких викликали до суду як свідків, не перешкоджало з’явитися на виклик. Отже, якщо вони не з’явилися — це лишається на совісті самих поліцейських.

Від автора. «Я кричав, що я преса, піднімав руки… Було очевидно, що я не становлю для них жодної загрози. Але, як мені здалося, вони били мене ще жорстокіше, саме через те, що я представник преси», — розповів Ігор Єфімов колегам-журналістам. Хоч нині в Україні є чимало навіть триваліших судових процесів, Феміда має застосувати всі важелі для якнайшвидшого завершення справи й встановлення справедливості. Від моменту першого звернення до суду незабаром мине три роки. Коли ж знайдуться свідки, без яких судовий процес не може дійти логічного завершення? Дуже вже не хочеться вірити в те, що його затягування навмисне й пов’язане саме з тим, що потерпілий — журналіст.

Реклама