“Я наче повернулася в свою сім’ю”: попри війну черкаські діти відновлюють заняття спортом (ВІДЕО)

“Я наче повернулася в свою сім’ю”: попри війну черкаські діти відновлюють заняття спортом (ВІДЕО)
в Новини, Спорт

Нині для своїх вихованців вони стали не тільки тренерами, але й психологами й порадниками. З початком воєнних дій на території України перший час ніхто й думати не міг про спорт, зараз же потроху відновлюють заняття для тих діток, які нікуди не поїхали й хочуть надалі займатися.

Колектив сучасної хореографії «Імпульс», з яким поспілкувалися журналісти видання «ВиЧЕрпно», у місті Черкаси відвідували понад 200 діток, нині ж ходять близько 40.

Людмила Воропай, керівниця колективу, розповідає, що вирішили відновити заняття, оскільки зрозуміли, що діткам це принесе радість і це буде безпечно (наскільки це наразі можливо), оскільки в розпорядженні колективу є зал у підвальному приміщенні. У Палаці молоді, в якому до цього також тренувалися діти й у якому знімали сюжет, також є сховище на випадок повітряної тривоги.

– З кожною дитиною ми провели індивідуальну роботу, оскільки батьки боялися, поки не зрозуміли, що ми займаємося у безпечних умовах, в підвальному приміщенні, – розповідає керівниця колективу.

Близько місяця тому відновили роботу й деякі комунальні заклади позашкілля, щоправда, лише в дистанційному форматі, розповідає заступниця міського голови Черкас Анастасія Чубіна:

“Це стосується тих гуртків, де це можливо. Відсоток охоплення дітей достатньо високий. Зрозуміло, що батьки й діти зацікавлені, вони хочуть повернутися до занять. Ми зараз розглядаємо можливість, щоб деякі гуртки, де є укриття, відновили роботу офлайн. Що стосується приватних закладів, то наші поради носять більше рекомендаційний характер. Єдине, просимо, щоб вони все-таки серйозно зважували всі “за” й “проти” й перевіряли всі безпекові факти”.

Батьки, які все-таки дозволили дітям відновити заняття, зокрема, в “Імпульсі”, відзначають, що все обдумали й ухвалили саме таке рішення.

– Страшно нам не було, оскільки заняття проводять в приміщенні, де є сховище, – розповідає мама однієї із юних танцівниць Тетяна Глущенко. – А донька була страшенно рада повернутися, оскільки їй це подобається.

Почали відвідувати колектив і діти переселенців, зокрема, із Сум та Маріуполя.

Як і з цими дітьми, так і з черкаськими, довелося багато працювати в плані відновлення їхнього морально-психологічного стану, зізнається Людмила Воропай:

«Вони були не зосереджені, було важко з ними працювати. Проте зараз всі потихеньку збираються до купи. Наші тренування – це не тільки про спорт, це ще й про спілкування, взаємопідтримку, позитивні емоції. Навіть найпростіші вправи налаштовують дітей, а ще ж вони тут зустрічаються із своїми друзями. Це для них дуже важливо».

Минулий рік для колективу був дуже насиченим – участь у змаганнях, підготовка до різноманітних чемпіонатів, майстер-класи з провідними танцівниками України та світу. Безліч планів було й на цей рік, проте всі їх перекреслила війна, розповідає хореограф «Імпульсу» Анастасія Гриневич:

«Зараз, звісно, ми працюємо в іншому форматі: у нас скоротилася кількість занять. Якщо раніше ми займалися кожного дня, то зараз лише три рази на тиждень. З 10 груп у нас залишилися лише три, які складаються з діток різного віку».

Тренерка розповідає, що дітки, попри всі обставини, радіють такій можливості:

«Зараз діти не відвідують школи й садочки, тому тренування для них – це можливість хоч кудись вийти, побачити когось рідного, знайомого. Для них це супертерапія: вони відволікаються, фізично розвиваються… для дітей це надзвичайно важливо».

І діти, й тренери дуже сподіваються, що це жахіття пошвидше закінчиться. Тим часом вони продовжують готуватися: повторюють свої сольні й колективні номери, виступають із новими патріотичними постановками для військових і переселенців.

– Я дома не знала, куди себе діти, коли ж відновила тренування, то відчула, що повернулася в свою сім’ю, – розповіла чемпіонка світу та Європи Оля Стрій, яка танцями займається вже 12 років.

З радістю до занять повернулися й менші учасниці колективу.

– Хоча зараз і не всі мої друзі тут, проте я все одно рада була повернутися до занять, – розповідає Аніта Романенко, яка відвідує танцювальний колектив з 4-х років.