“Я журналістка в погонах”: інтерв’ю з речницею Поліції Черкащини Зоєю Вовк (ВІДЕО)

“Я журналістка в погонах”: інтерв’ю з речницею Поліції Черкащини Зоєю Вовк (ВІДЕО)
в Відео, Інтерв'ю, Новини, Суспільство

Вона називає себе журналісткою в погонах, зізнається, що у відпустці не була вже два роки, бо не може покинути свою улюблену роботу. До неї можна звернутися в будь-який час дня і ночі, щоб отримати оперативну інформацію, адже вона – речниця Поліції Черкаської області. У інтерв’ю виданню “ВиЧЕрпно” Зоя Вовк розповіла про свій шлях від журналістики до правоохоронної системи, як ставиться до хейту в соцмережах, чому зараз все частіше фарбує губи червоною помадою та як прийшла ідея писати “прогнози погоди”.

Також до вашої уваги найцікавіші моменти з інтерв’ю у текстовому форматі.

– Ти вже тривалий час працюєш у правоохоронній системі (скільки,  до речі?), проте частина твого життя пов’язана саме із журналістикою. Ким себе ти більше ідентифікуєш – журналісткою чи поліціянткою?

– Журналістом в погонах (посміхається – ред.). Усе-таки 12 років, які я пропрацювала в журналістиці, забути не можу. І воно відбивається в роботі, яку я зараз роблю. Так само шукаю теми, хоча тут швидше вони самі мене знаходять.

– Перехід від роботи журналістки до поліціянтки був легким чи виникали труднощі?

– Я до такого переходу була готова, в мене душа лежала до цієї роботи. Я ще зі школи хотіла працювати на той час в міліції, бути слідчою. Мала на меті вступати до Академії внутрішніх справ, але так склалося, що тоді у мене не вийшло й я обрала шлях журналістики. Тому я легко подолали шляхи, які були простелені до поліції, і в якійсь мірі здійснила свою мрію.

– Зрозуміло, що життя всіх українців змінилося після початку повномасштабної війни, проте ти відчуваєш зміни саме в робочій сфері? Чи в принципі робиш те ж, що й робила?

– Після 24 лютого ми заступили до посиленого режиму несення служби, працюємо 6 днів на тиждень з 8 години ринку і до останнього (посміхається – ред.). Єдиний вихідний неділя, але й тоді ми в постійному онлайні, на телефоні…

– Про відпустку тільки мрієте?

– Я настільки в такому робочому графіку, що вже два роки не ходила у відпустку. І навіть у відпустці я виконую свою роботу.

– Тобі доводиться комунікувати з великою кількістю людей. Не секрет, що як і журналістці, так само і як речниці поліції час від часу доводиться отримувати порцію негативу. Як ти захищаєшся від нього?

– Я не сприймаю це на свій рахунок. Критика має бути здоровою. І я за таку критику, особливо, якщо її висловлюють люди, які досягли чогось у своєму житті. Якщо ж я читаю коментарі й бачу, що людина виливає свій негатив тільки заради того, щоб образити, заплямувати, тоді це швидше заздрість.

– А як щодо спілкування з журналістами? Не бісить, коли пишуть пізно ввечері?

– Я поважаю роботу журналістів. Я знаю, що це за робота, і як приходиться моїм колегам. Тому я адекватно й із розумінням ставлюся до роботи журналістів і в будь-який час готова відповісти на їхній дзвінок.

– Виникає бажання вимкнути телефон?

– Я цього не роблю і не зроблю. Але я знаю таке місце, куди можна сховатися, де немає зв’язку. І для цього не потрібно навіть виїжджати з Черкаської області.

– Ти бачиш правоохоронну систему зсередини. Можна вже сказати, що зник стереотип, що поліціянт – це все ж більше чоловіча професія?

– Я в поліції працюю вже 7 років і можу сказати, що свої обов’язки однаково виконують як чоловіки, так і жінки. Так, можливо не всі жінки мають таку ж фізичну силу, як чоловіки. Але жінки вправні зі зброєю, і на викликах жінки частіше можуть знайти спільну мову з тією чи іншою людиною…

– Де ти знаходиш час для спорту й прогулянок?

– Мені часто ставлять це запитання. Він сам якось вибивається в моєму графіку. Після роботи йду на тренування. Перш за все це дозволяє подіти кудись енергію, яку я з певних причин не можу  виплеснути на роботі. Це дозволяє тримати себе в формі.

710

– Син не ображається, що мало приділяєш йому уваги?

– Ображається. І син, і батьки, й рідні, та навіть собака, яка зустрічає й іноді вистрибує на голову.

– Ти ще й вступила до Академії внутрішніх справ. Це ще додаткове навантаження.

– Це вже друга освіта, яку я здобуватиму в Академії. Першу я отримала за спеціальністю «Право», а цього року вирішила поступити на магістратуру за спеціальністю «Публічне управління й адміністрування». Навчання у нас ще не починалося, ймовірно, розпочнеться з жовтня. Але я готова. Мені хочеться дізнатися більше, розвиватися… Та й ця спеціальність дозволить мені працювати не тільки в поліції, але й у органах виконавчої влади, державних структурах, але вже на керівних посадах. Можливо, претендуватиму на щось більше.

– Багато черкащан регулярно читають твої «прогнози погоди». Як прийшла ідея так  заспокоювати й інформувати жителів області?

– Звісно, ми не завжди можемо прямо подати ту чи іншу інформацію й доводиться викручуватися в певних ситуаціях. Ідея з «прогнозом погоди» прийшла миттєво. Я починала працювати на телебаченні якраз із прогнозу погоди. Мабуть, десь так і відбилося в голові. Людям зайшло.

– Не можу не спитати про твою червону помаду. Ці пости також дуже сподобалися черкащанам. Вважаєш, це дійсно працює?

– Це зараз червона помада є класикою. У кожної жінки практично можна знайти цей атрибут краси. Але якщо почитати історію червоної помади, то вона була символом протесту проти німецької окупації. І Гітлер забороняв жінкам фарбувати губи червоною помадою й взагалі використовувати косметику. А, як ми бачимо, Путлєр в певній мірі й уособлює Гітлера. Дай Бог, щоб цей символ і зараз спрацював, як під час Другої світової війни.

– Зараз в соцмережах активно обговорюють тему того, що поки наші хлопці й дівчата воюють на фронті, дехто відпочиває в нічних клубах і живе як то кажуть на повну. Яке твоє ставлення до цього?

– От саме такий пір я не підтримую. Звісно, до життя потрібно повертатися, але все повинно бути в міру. Ми не маємо право на сьогодні забувати те, що роблять наші хлопці в зоні бойових дій. І в той час, коли когось ховають, а хтось на голові скаче… Я таких дій не підтримую.

– Ти можеш поділитися своїми субєктивними прогнозами з приводу завершення війни?

– Я вірю в Перемогу й знаю, що хлопці впораються. Головне їх підтримувати, не забувати, допомагати, донатити. Поки ми знаходимося в тилу, який нам забезпечують військові, ми повинні по максимуму викластися для того, щоб вони відчували нашу підтримку. Я просто вірю, що Перемога буде скоро!