“Життя за кордоном інше”, – засновник відомого театру пародії розповів про творчість на Кіпрі

“Життя за кордоном інше”, – засновник відомого театру пародії розповів про творчість на Кіпрі
в Інтерв'ю, Культура, Новини

Руслан Пескович – засновник відомого театру пародій “Smile”, що підкорює своєю унікальною творчістю різні країни світу. 7 років тому він переїхав на Кіпр. Нині ж, коли приїжджає в Україну, відзначає, що помітні позитивні зміни. Зізнається, що постійно слідкує за життям Батьківщини. А наступного року навіть планує провести творчу зустріч у Черкаському обласному драматичному театрі.

Журналістам видання «Вичерпно» вдалося поспілкуватися із талановитим артистом та дізнатися, де і як виник театр пародій, чому він переїхав на Кіпр, як українцеві живеться за кордоном та чи розуміють іноземці український шоу-бізнес.

Довідково:

Руслан Пескович народився у Черкасах 9 жовтня 1984 року. У 2010 році закінчив Одеський медичний університет. 22 роки тому створив театр пародій “Smile”, потім переїхав на Кіпр та відкрив свою косметологічну клініку на острові. 

Одружений. І творчу діяльність, і роботу в клініці веде разом зі своєю дружиною.

Творчість артиста має велику кількість прихильників як в Україні, так і за кордоном. 

– Де ви заснували театр пародій? Ще в Україні, чи вже на Кіпрі?

– Театр пародій я заснував тут і в наступному році буде 22 роки творчій діяльності.

240819517_204948931687024_445719618535315079_n

– Розкажіть про свою команду. Скільки людей у вашому театрі?

– Тут я виступав один, робив пародії і на чоловіків, і на жінок, а уже на Кіпрі створив команду, нас було шестеро. Зараз ми з дружиною удвох робимо всі пародії. Тому що ми – гастролюючі артисти по Європі, тож удвох набагато простіше. Несемо відповідальність лише одне за одного. А так не у всіх все добре з документами і купа сімейних моментів, не всіх чоловіки відпускають на гастролі.

– Якими країнами гастролюєте?

– Ми працювали в Ізраїлі, в Італії, в Туреччині. Працювали з великою кількістю артистів. Зараз через пандемію дуже мало гастролює артистів взагалі.

124249568_739269646933586_4558491318638558591_n

– Якою мовою здебільшого проводите концерти?

– Російською. Я народився в СРСР і виріс, спілкуючись і навчаючись цією мовою. Тому 11 років тому, коли я приїхав на Кіпр, я дуже здивувався, коли побачив, що патріотизм у них в крові: всюди флаги, як нагадування, хто ти і звідки. Дуже шкода, що нам ще в школі не прививали цю любов до країни, цей патріотизм. Не було культу до вишиванок, рідної мови, української літератури. Ще 7 років тут панувала інша мова, тож дуже добре, що зараз зміни такі відчутні.

– Ви робите будь-які пародії, чи є улюблений образ?

– Це залежить від багатьох факторів. Мабуть, улюбленим залишається наша Сердючка, бо це – позитив, сміх гумор. У моєму виконанні образ Ренати Літвінової залишається також цікавим і смішним. Ще Софія Ротару у моєму виконанні залишається однією з улюблених.

240955299_2984998578455570_3205437100085699566_n

– Сердючку гарно приймають за кордоном?

– Насправді, до неї також треба було привчати, бо Андрій Данилко не так часто гастролює і радує своїми концертами. Через 4 роки після його концерту в Мілані, ми полетіли туди і ось тоді, звичайно, приймали дуже добре. Там наша діаспора і тому вони розуміють наші пародії. В основному просять старі пісні виконати, бо наші емігранти, які живуть там, поїхали ще за часів, коли найбільшими хітами були «Черв’ячки», «Гоп гоп гоп», «Рождена для любви».  Хоча ми ж їдемо театром, пародії робимо не тільки на Сердючку, ми робимо ціле пародійне шоу.

53356783_381171289104284_7020670296432574464_n

– Чи багато концертів проводите у карантинний період?

– 2 концерти в минулому році, 2 концерти в цьому. Сподіваємося, що цей новий рік ми зустрінемо не в масках і не дома, а на сцені з публікою. Зараз на Кіпрі дуже суворо з карантинними обмеженнями, обов’язкова вакцинація, тому чекаємо, коли стане легше і зможемо повернутись до виступів.

– У вас на сторінці у фейсбуці є інформація про шоу “Україна має талант”, ви брали у ньому участь?

– Ні, але допомагав артистам підготуватися до виступів на цьому шоу. Можна сказати, що я перший в Україні, хто поєднав пародиста Олександра Пєскова і Максима Галкіна, бо Галкін пародіює голосом і не перевдягається, а Пєсков перевдягається, але не пародіює голосом. А я ж залишаюсь тим, хто і перевдягається, і пародіює вживу артистів, це моя фішка, якій уже 22 роки.

– Чи плануєте якось відзначати 22 річницю своєї творчості?

– У наступному році ми проведемо творчій вечір у Черкасах. Він відбудеться в драматичному театрі 22 квітня. У нашу програму входитиме багато номерів-пародій на українських зірок. Є що показати людям, хоча б на півтори-дві годинки занурити їх у щось позитивне, добре, смішне. Приїдуть мої колеги з Києва, учасники і фіналісти шоу «Україна має талант», черкаський шоу-балет «Ренесанс», ансамбль «Акварель». Підготовка вже відбувається.

135502645_412559513224567_3699576215751052638_n

– Як давно ви переїхали на Кіпр?

– Літав на Кіпр 11 років, там живе моя двоюрідна сестра, повністю переїхав 7 років тому. Я прилетів на відпочинок і на гастролі, закохався у клімат, вирішив залишитись.

– Ви закінчили Одеський медичний університет за спеціальністю “Дерматологія”. Зараз працюєте в цій сфері?

– Звичайно. У нас з дружиною свій салон. Я – лікар дерматолог-косметолог, дружина – перукар.

14525019_788340654639285_8564930610180585308_o

 

– На перший погляд творчість і медицина – зовсім несумісні поняття, як ви поєднуєте ці сфери діяльності?

– Медицина – це стабільний дохід, це стабільна робота, пенсія. А концерти – це хобі, яке інколи приносить гроші.

– Як приймають українців на Кіпрі?

– Приймають чудово, але в цьому випадку «чудово» – відносне поняття, бо це їх країна, їх територія, тож проживи там хоч 20, хоч 40 років, ти однаково приїжджий і ніколи не станеш місцевим і своїм. Ти можеш отримати паспорт, ідеально знати грецьку мову, але завжди будеш емігрантом.

– Ви вже вільно володієте грецькою?

– Ні, зараз вступаю на навчання щоб «підтягнути» мову. Бо наші клієнти – це переважно емігранти, які говорять українською, або російською. Працювати з кіпріотами дуже важко не тільки через мову. Щоб завоювати їх довіру і повагу потрібні роки. До них потрібен зовсім інший підхід. Там клієнт завжди правий, і неважливо втомлений ти, злий чи завантажений.

– Різниця менталітету відчутна навіть на побутовому рівні спілкування?

– Звичайно. У тебе завжди має бути посмішка, настрій. Життя за кордоном інше. Хочеш ти, чи ні, ти заходиш в магазин і натягуєш на себе цю маску, посміхаєшся. Ти повинен це робити.  Це відбувається вже автоматично, вони звикли так жити. Ну а наші… українці переживають постійні кризи, анексію своєї території, тому приводів радіти небагато.

– Політичні питання України якось впливають на спілкування за кордоном?

– Тільки якщо зачіпати політичні теми. Ми намагаємось цього не робити, щоб не сваритись. У такі моменти росіяни намагаються довести свою думку і пояснити нам те, чого ми начебто не розуміємо.

– Уже стільки років проживаючи за кордоном, продовжуєте слідкувати за ситуацією в Україні?

– Обов’язково! Я підписаний на всі новинні пабліки, канали, сторінки політиків як черкаських, так і українських. Мені це цікаво, мені важливе життя тут. У мене тут батьки, і до локдауну я приїжджав декілька разів на рік.

– За чим українським найбільше сумуєте на Кіпрі?

– Мені пощастило, що моя дружина теж українка, і ми познайомилися саме на Кіпрі. Це відбулося на карнавалі, тому ми часто жартуємо, що двом українцям потрібно було поїхати з України, щоб знайти одне одного на острові у Середземному морі.

121457758_4453269191381012_1779053363481733099_n

– Чи відбулися якісь суттєві зміни в Черкасах за той період, що ви не приїздили?

– Звичайно! Це і тротуари, і парки, і ландшафтний дизайн, і дороги. Місто дуже змінилось і розвивається. Можна навіть сказати, що в Україні дороги краще, ніж у нас на Кіпрі.