Кілька “шахедів” знищили в небі над Черкащиною
Українські воїни за добу ліквідували 780 окупантів
У Черкасах водій з ознаками спʼяніння скоїв ДТП (ФОТО)
Двом канівчанам, які розкладали “закладки” у Золотоноші, повідомили про підозру
28-річний черкащанин збував психотропи, а в його домі правоохоронці знайшли вибухову речовину
“Інноватика в освіті – 2024”: у Черкасах провели форум для освітян (ФОТО)
Виявили на березі одяг: у Черкасах на Дніпрі шукають людину (ВІДЕО)
Протягом минулої доби на Черкащині сталися майже десять надзвичайних ситуацій
Черкаських піротехніків підсилили індивідуальними наборами (ФОТО)
Смілянам, які втратили будинки через ракетний удар рф, виплатять по два млн грн
На Христинівщині розшукують чоловіка
Черкащан попереджають про посилення вітру
Черкаський тролейбус рекламуватиме ломбард
- Видання Вичерпно
- Ексклюзив
- День: чемпіон світу з бойового самбо В’ячеслав Василенко
День: чемпіон світу з бойового самбо В’ячеслав Василенко
Одні говорять, що спорт – це покликання, хтось каже – хобі, інші стверджують – це життя. Журналісти “Вичерпно” поцікавилися, що значить спорт у житті черкащанина, чемпіона світу з бойового самбо, власника спортивного клубу у м. Черкаси В’ячеслава Василенка. Ми зазирнути за завісу життєвих буднів спортсмена та дізналися, як проходить звичайний день чемпіона.
Звичайно ж, ранок нашого проекту ми розпочинаємо із спортивних занять. Близько 9 години зустрічаємося із В’ячеславом та вирушаємо на щоранкову пробіжку. По дорозі спілкуємося із спортсменом та дізнаємося, що, як такого, єдиного графіка у В’ячеслава немає, тому що постійно з’являються нові справи та плани, але от ранкова пробіжка три рази на тиждень є обов’язковою.
Діставшись до берега Дніпра, спостерігаємо за розминкою: стрибки, віджимання, випади. І лише після такого комплексу спортивних вправ – пробіжка узбережжям.
Одягнувшись точно не для пробіжки та й не будучи готовими бігати разом із спортсменом, робимо лише світлини та залишаємося любуватися краєвидами міста.
Опісля ранкового спорту та сніданку зустрічаємося з нашим героєм за чашечкою кави. Обговорюючи плани на сьогоднішній день, не помічаючи того, заводимо розмову про перші кроки В’ячеслава на шляху до спорту.
«У першому класі мама наполягла на тому, щоб я пішов на танці: вона завжди мріяла, щоб я став відомим танцюристом. Ми із моєю партнеркою неодноразово вигравали різні змагання, але через рік я сказав, що цим займатися не хочу», – розповідає спортсмен.
А от своєму приходу у великий спорт В’ячеслав завдячує тренеру, якого з гордістю називає «другим батьком”:
– Ковальов Йосип – мій основний тренер, який займався моєю підготовкою, мій другий батько. Все те, що він тоді вклав у мене, допомагає мені зараз не лише у спорті, а й по життю.
Іти до успіху й перемоги – це не так просто, це, справді, важка робота. Наш герой розповідає, що не завжди його оточували люди, які у нього вірили, але саме вони додавали йому сили рухатися вперед.
– Я вдячний одному чоловікові, який постійно приходив у зал і казав, що я ніколи не стану чемпіоном світу, а я йому відповідав, що обов’язково ним стану. Я гравець по життю, і мені постійно хотілося перемагати. Завжди обирав якісь важкі завдання, ніколи не хотілося чогось легкого. Якщо скажуть, що я цього не зроблю, я переверну все, аби довести, що я це можу.
Нашу розмову перериває телефонний дзвінок В’ячеславу, після якого стає зрозуміло, що до щільного графіка спортсмена додається ще одна зустріч.
Оскільки до запланованої щойно зустрічі у нас ще є час, тому сміливо починаємо запитувати у нашого героя про секрети його успіху.
– Якщо говорити по пунктах, то це так – мрія, бажання, план, дії, терпіння, обов’язково аналіз своїх дій. Найсильніше – це терпіння. Ця риса характеру найбільше допомогла у моїй кар’єрі. Було складно. Була ситуація: 3 роки готуюся, 3 рази на день, а в кінці року приїжджаю на змагання і програю тій людині, у якої на початку року вигравав. Ховався у підвал, плакав, бо не міг зрозуміти, що все-таки відбувається. Потім розумів у чому проблема і починав прикладати ще більше зусиль, – ділиться спогадами В’ячеслав.
Наше спілкування вкотре переривають, але на цей момент уже дружньо-діловою зустріччю. Попереду у В’ячеслава залишається ще багато таких зустрічей, як ділових, так і просто із хорошими друзями.
Маючи можливість поїздити разом із спортсменом, ми переконалися, що його машина для нього є таким собі своєрідним офісом, адже телефонні дзвінки, домовленості десь зустрітися не залишають його навіть в автомобілі.
Не упускаємо можливості і запитуємо у нашого героя про плани на майбутнє.
– Через 5 років бачу своє життя таким: дружина, четверо дітей. Стосовно бізнесу, то хочу, щоб у місті було 10 клубів GRIZZLY. Та і не лише у нас, а й за кордоном. Також мрію поїхати відпочивати у незвичні місця, як спокійні, так і ні: Антрактида, Амазонка, Ніагарський водоспад, – ділиться своїми планами В’ячеслав.
У такому ритмі: зустрічі, робота за комп’ютером та телефонні дзвінки проходить день В’ячеслава. А от уже ввечері ми разом із спортсменом заїжджаємо в один із залів GRIZZLY. Крокуючи до зали за своєрідними навігаторами – лапками ведмедя, В’ячеслав розповідає, звідки прийшла ідея створення цього клубу.
– Виграв Чемпіонат світу, став головою Федерації бойового самбо в Черкаської області, а згодом почав створювати клуб. Коли вже створили клуб, ніяк не могли придумати назву. Хотілося щось таке, щоб зачепило. Одного разу мені приснився “мішка” грізлі. Я прокинувся вранці, прочитав про нього в Інтернеті, дізнався, що він спокійний, ніколи не нападає перший, поки його не розізлять. У цьому я знайшов щось рідне, схоже із своїм характером, – розповідає В’ячеслав.
Піднімаємося тепер до самої зали. Сьогодні тут тренуються дівчата. Щирою посмішкою і привітаннями зустрічають В’ячеслава у стінах його клубу. Спілкування із тренером, запитання “як справи” – перше, що робить В’ячеслав, прийшовши до зали.
Хоча наш герой зізнається, що тренує уже в більшості індивідуально, не втримується і дає декілька порад дівчатам, показуючи їм, як правильно виконувати прийоми.
А ось і персональне тренування В’ячеслава, тренерські настанови та закріплення прийомів.
День В’ячеслава майже закінчився, хоча, за словами спортсмена, – справ ще багато.
“Під кінець свого робочого дня, увечері можу заїхати до друзів пограти у нарди чи покер. Люблю грати у дуже класну розвиваючу гру «Еволюція». Також читаю книги про бізнес, психологію, читаю в більшості книги на розвиток, але сподіваюся, що час знайдеться і на художню літературу”, – розповідає чоловік.
На цьому ми закінчуємо наше спілкування та відправляємося додому, а В’ячеслав залишається на тренуванні, у стінах, які для нього так багато значать, та у роботі, яка є невідє’мною частиною його життя.
P.S.Дорога до успіху завжди терниста, але хто її пройде, хто здолає усі труднощі і встане, коли говорять «не вийде», той опиниться на вершині, довівши усім, що він зміг. Герой нашого проекту “День” – це справді та людина, яка ніколи не зупиняється на досягнутому, завжди вірить та викладається на всі сто, аби досягнути бажаного результату, тому і не дивно, що так багато молодих людей долучилося до його справи та беруть із нього приклад.
Підготувала Владислава Самелюк