35 годин був із турнікетом: воїну із Черкащини встановили протез

26-річний захисник В’ячеслав Бойко втратив кінцівку після 35-ти годин перебування з турнікетом. Молодий боєць, який одружився на початку повномасштабного вторгнення та долучився до захисту України ще у перший день, мріє після відновлення стати батьком.

Про це повідомили на сайті Львівської міської ради.

В’ячеслав Бойко народився у 2000 році у Криму, але ще малим з родиною переїхав на Черкащину. Потім жив на Київщині, де і зустрів свою кохану та узяв із нею шлюб. А вже 2022 року хлопець пішов на війну.

«Я добре пам’ятаю баталії за півострів у 2014 році. І, чесно, якось із цього часу десь підсвідомо розумів, що згодом буде велика війна. Тому 24 лютого довгих роздумів не було», — поділився захисник.

Служив В’ячеслав у 114-й окремій бригаді ТрО — кулеметником. Воював на Донеччині та Харківщині, де у листопаді минулого року і отримав важке поранення.

«Ми виходили на дуже лайтове завдання. Проте прилетів мавік зі скидом. Мене одразу відкинуло. Я чую, що на праву ногу можу встати, а от на ліву… Вона була повністю перебита. Відчував, що не смертельно, але достатньо кепсько. Ногу вивернуло, кістки буквально вилізли назовні», — згадує захисник.

Побратим одразу наклав В’ячеславові турнікет, однак через обстріли пораненого ніяк не могли евакуювати.

«Коли я лежав із турнікетом, мав біля себе телефон і бачив, скільки часу минуло з моменту накладання. Я вже тоді почав готувати себе, що ногу просто відріжуть», — розповідає В’ячеслав.

Півтори доби з турнікетом не залишили шансів на збереження кінцівки. Харківські лікарі були змушені ампутувати ліву ногу.

«Прокинувся в лікарні, дивлюся… А в мене зріст 2,08 метра, і тут одна нога з-під одіяла стирчала, а інша ні. Підіймаю ковдру, бачу — відрізали… Мабуть, я десь і чекав, що так буде».

У центрі UNBROKEN В’ячеслав уже 4 місяці. Спершу хірурги виконали операцію з реампутації кінцівки. Нині ж пацієнт активно відвідує заняття з фізичної терапії та вчиться ходити на протезі. Кожен крок дається захисникові непросто, адже в нього висока ампутація. Але він дуже наполегливий і вмотивований. Має чіткі цілі і потужну підтримку: від батьків, побратимів та дружини.

«Після відновлення хочу, щоб наша сім’я стала більшою. Мрію, щоб у нас з дружиною вже були нарешті дітки», — каже захисник.