#ГероїСередНас. Сергій Прядка із Черкас виграв для України «золото» на Іграх нескорених

Сергій Прядка – ветеран російсько-української війни, а нині – депутат Черкаської міської ради від «Слуги Народу». У зону АТО у 2015-му пішов добровольцем. Воював на Донбасі два роки. У лютому 2017-го в автомобіль, яким Сергій вивозив поранених, влучила протитанкова ракета. Тоді він отримав контузію та поранення ніг. Одну з них лікарям врятувати не вдалося. Реабілітація тривала рік.

“Відчути себе живим допоміг спорт, – ділиться чоловік. – Якщо не будеш займатися, усе: або інвалідний візок, або ліжко жде. Тоді ти вже точно нікому не потрібний будеш. Тебе навіть не бачитимуть, що ти там вдома лежиш”.

Ім’я Сергія Прядки вписане в історію змагань «Сила нації», «Ігри героїв», «Ігри нескорених» у 2021 році в Черкасах.

“Щоразу повертаюся зі змагань оновленим. Це дуже приємно, коли тебе незнайомі люди підтримують. Я, наприклад, дивлюся на хлопців на візках. Як їм важко. Бо я знаю, що таке візок, коли ти постійно прив’язаний до нього. Я дивлюся на їхню силу духу. Інші хлопці з руками-ногами дивляться на мене. І так ми один на одного дивимося: «О, він зміг. І я зможу! Що, я гірший за нього?” – розповідає спортсмен.

А у 2022-му, попри повномасштабну війну, яку розгорнула росія проти України, чоловік поїхав до Нідерландів відстоювати честь своєї країни. Він виступив у кількох дисциплінах – веслуванні на тренажерах, перегонах на візках, велоспорті та штовханні ядра. В останньому виді змагань Сергієві Прядці не було рівних. З Ігор нескорених він привіз додому золоту медаль.

На сьогодні у Черкасах розпочалися тренування в спортивно-соціальному та психологічному реабілітаційному центрі для ветеранів війни. Тут Сергій Прядка займається загальною фізичною підготовкою разом з іншими важко пораненими учасниками російсько-української війни. У планах – на власному прикладі допомагати побратимам соціалізуватися та покращувати якість життя.

«Хлопцям доведеться боротися з болем, безпорадністю, апатією, – ділиться Сергій. – Після кожного тренування у мене болить усе. Але я собі так думаю: «Болить – значить живий».