Драма руйнацій і гордість забудов: історія черкаського Пагорба Слави

Звели новий храм швидко, витративши на всі роботи близько шести тисяч рублів сріблом: чотири – з міської казни та ще дві – з пожертвувань. Це була висока споруда з багатьма розлогими банями, збудована в кращих традиціях церковного зодчества з поєднанням українського церковного бароко й неоренесансну. В церкві був іконостас, амвон, церковні хори. Вузькі високі вікна, вкриті мозаїчним кольоровим склом, нагадували замкові бійниці. Також встановили різьблені інкрустовані залізні двері. На подвір’ї церкви розташовувався цвинтар, – зазначив  краєзнавець, науковий співробітник Черкаського обласного краєзнавчого музею Сергій Ганницький.

У радянську добу з храму на Пагорбі Слави зробили склад

У 1930-х роках ХХ століття святиня постраждала від кампанії “знищення релігії”. Церкву пошкодили та пограбували, зняли куполи, двері й вітражі. Так нищили все, що нагадувало б містянам про релігію.

Під час німецької окупації церковну службу відновили. З цим періодом пов’язана драматична історія настоятеля отця Василія. Він допомагав сиротам і партизанам, церковна громада підтримувала шпиталі. Через це радянська влада звинуватила священика у співпраці з нацистами. Але з обставинами розібралися, і отця Василія представили до урядової нагороди.

Святотроїцька продовжувала діяти і в післявоєнний час. У ній були престоли трьох церков, тому тричі на рік проводили урочисте храмове свято. Щоб закрити святиню, використали за привід звинувачення у спонуканні до пияцтва. Будівлю передали міському спортивному товариству і використовували як склад. 

Щоб збудувати новий меморіал, храм підривали тричі

У 1961 році храм підірвали, щоб на його місці збудувати новий меморіальний комплекс “Пагорб Слави”. Лише з третьої спроби вибухівка знищила Святотроїцьку церкву, тоді земля у місті здригнулася, мов від землетрусу. Пагорб Слави урочисто відкрили до 20-річчя перемоги в 1965 році. Тут були перепоховані останки радянських солдатів, які загинули під час оборони та визволення Черкас.

У 1975-1977 роках на пагорбі стояла не металева, а гіпсова скульптура Батьківщини-Матері. Фігура з металу виявилась на два метри нижчою, ніж передбачалось в оригінальному проекті. Республіканська комісія не дозволила такий величний пам’ятник в обласному центрі, пропонувала передати пам’ятник до Києва. Обком відстояв скульптуру, але зменшив її висоту.

Гордість міста

Відливали 11-метровий монумент на Смілянському електромеханічному заводі. На заплановану висоту вийшли і обійшли заборону. Вищим зробили насип пагорба, адже про це не було ніяких вказівок з Києва. Встановлювали нову бронзову модель протягом декількох ночей, а гіпсову вивезли і знищили.

Кошторис будівництва Пагорба Слави передбачав 267 тисяч карбованців, але фактично витратили три мільйони карбованців. Нині Пагорб Слави – популярне місце серед черкащан, його неодмінно показують і гостям міста. До того ж, звідси відкривається один із найкрасивіших краєвидів у Черкасах.