“Ми будемо воювати стільки, скільки необхідно”, — черкаський захисник Олександр Поліщук (ФОТО, ВІДЕО)

Черкащанин, сержант 118 бригади ТрО Олександр Поліщук розпочав свій військовий шлях ще з зони АТО. І попри те, що його списали з війська за станом здоров’я, він ухвалив рішення знову приєднатися до лав Збройних Сил України, коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну.

Про свій бойовий досвід та ставлення до підтримки Збройних Сил громадами він розповів у студії “ВиЧЕрпно”.

“Ця історія розпочинається дуже давно, адже ще у 2012 році я почав детально цікавитися історією й розуміти всю ту несправедливість, яка відбувається з Україною й що злочинна влада Януковича — це пряма протекція рф й з цим необхідно боротися. У свої 16 років мені вдалося зрозуміти, що я молодий хлопець і саме я маю будувати своє життя й майбутнє країни”, — розповідає Олександр Поліщук.

У 2012 році Олександр разом з однодумцями почав проходити військові вишколи й коли розпочалася Революція Гідності — приєдналися до лав усіх небайдужих громадян. Юнаки були організаторами студентського майдану й брали участь у боях на Грушевського та Інститутській.

“Коли відбувався розстріл Небесної Сотні — ми втратили своїх перших побратимів й зрозуміти, що саме тоді й почалася справжня війна, а всі історичні процеси не будуть зворотними”, — пригадує військовослужбовець.

У той час чоловік закінчив навчання в ліцеї й займався волонтерством.

У жовтні 2015 року він прийняв для себе рішення стати до лав Збройних Сил України. Станом на той період на Донбасі тривала активна фаза бойових дій. Майже шість місяців чоловік служив на Донецькому напрямку, проте в березні 2016 року він отримав поранення й три місяці перебував на реабілітації.

Олександр ще повертався до виконання бойових завдань на Луганщині, проте попереднє травмування нагадувало про себе й опісля проходження ВЛК його визнали не придатним до служби у війську.

“Життя склалося так, що у віці 20 років мене вже відправили на військову пенсію”, — зазначає військовослужбовець.

Після п’яти років перерви від служби в лавах Збройних Сил України, із початком повномасштабної війни в України, Олександр прийняв рішення знову стати на захист Батьківщини.

Тож від початку 2022 року чоловік вже встиг проявити себе на Мар’янському й Вугледарському напрямках, а також на Чернігівщині та Придністров’ї.

Під час ефіру Олександр порівнює свій бойовий досвід під час війни у 2014-2022 років та після 24 лютого 2022 року й розповідає, що особисто для нього збройна агресія з боку рф відчувається майже однаково, адже ворог залишився тим самим, він використовує такі ж методи, як і раніше — артилерійські й танкові обстріли. Він додає, що ускладнює ситуацію поява ворожої авіації та більша кількість мобілізованих із ворожого боку, адже це породжує сильнішу інтенсивність боїв.

Той бойовий досвід, який чоловік здобув ще під час військових дій в зоні АТО, неодноразово допомагав чоловікові під час повномасштабної війни.

“Мені необхідно було з перших днів вивчити й запам’ятати на все життя, що важливо не лише вміти зберегти своє життя та здоров’я, а й дбати про безпеку всього особового складу. Буде нелегко. Ми розуміємо, що війна ще довго не закінчиться й ми будемо воювати стільки, скільки необхідно. Нам треба здобувати досвід, звання й застосовувати їх на благо нашої Батьківщини”, — зазначає військовий.

Захисник багато разів змінював рід своєї діяльності під час війни, проте він впевнений, що коли в людини є мотивація й розуміння — вона швидко адаптується до всіх умов, які вимагає командування й час.

Нагадаємо, що раніше ми писали про те, що реалії сьогодення вимагають від українських військових завжди відрізняються своєю ефективністю та універсальністю. Відтак Олександр розповів, що наразі українські бійці, наприклад, можуть бути артилеристами, стати розвідниками, а згодом піти служити на флот.

Окрім того, Олександр Поліщук розповів, що особисто був знайомим із загиблим захисником “Да Вінчі” – Дмитром Коцюбайлом:

“Про “Да Вінчі” я почув вперше наприкінці 2015 року. Мені тоді було 19 років, а йому — 20. На той час він уже був командиром штурмові роти “Вовки Да Вінчі” у Пісках. Це була та людина, яка створила себе з нуля. Він був замотивованим, пройшов Майдан, пішов добровольцем в АТО, й попри поранення, яке отримав улітку 2014 року, повернувся на фронт. Він був добровольцем усі дев’ять років війни. Для мене він був тим прикладом, яким має бути український воїн”.

Також захисник наголошує на тому, що під час ведення війни важливо не лише захищати свою країну зі зброєю в руках, підтримувати армію, а й розвивати державну політику, яка насамперед має полягати в мотивації.

“Варто подбати про те, аби телебачення транслювало здорові патріотичні й націоналістичні меседжі для суспільства. Наразі ж воно не несе ніяких моральних цінностей для людей — це дійсно помилка. Сто років тому в нас були такі ж проблеми, проте серед усіх людей знаходилися авторитети, котрі згуртовували суспільство й боролися проти всякого зла. Люди знаходили в собі сили й ми маємо брати з них приклад. Цього вимагає час. Ми маємо зберегти нашу державу всіма методами”, — вважає військовослужбовець.

У мирному житті Олександр Поліщук все ще залишається чинним депутатом Золотоніської міської ради й він розповів, що іноді в нього виникають непорозуміння з іншими обранцями громади через питання доцільності використання бюджетних коштів.

“Мають бути захищені статті бюджету, весь бюджет розвитку йти на “оборонку”. На цьому все. Для кого ми будемо будувати ці дороги, якщо сюди прийдуть кацапи. Ми можемо згадати, який прекрасний був Бахмут, Маріуполь, однак зараз ми можемо побачити, що з ними сталося. Якби протягом десяти років влада думала за оборону, то, я щиро переконаний, цього б не сталося”, — сказав Олександр.

Також додав, що він на кожній сесії разом із побратимами порушує питання допомоги Збройним Силам України, аби війна не перекинулася на центр країни:

“Ліпше зараз витратити весь бюджет розвитку на оборонку, аніж втратити в цілому життя, рідних, будинки”.

Дізнавайтеся більше інформації під час перегляду відео: