Археологи завершили польовий етап досліджень Зарубського монастиря XI–XIII століть, що розташований на Трахтемирівському півострові.

Про це повідомили на фейсбук‐сторінці Черкаського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини.

Яка мета розкопок?

Головною метою експедиції було визначити сучасний стан архітектурних решток монастирського комплексу, створити їх детальний план і 3D-модель, а також оновити картографічні дані про пам’ятку. Це особливо важливо, адже архівні матеріали та артефакти попередніх досліджень нині перебувають у москві, а сама пам’ятка постійно зазнає руйнувань через абразію берегів Канівського водосховища.

Що вдалося знайти?

Під час польових робіт археологи заклали сім зондажів та шість розвідувальних шурфів. На території Великого храму вдалося відкрити фундамент північно-східного стовпа, частини стін і апсид, а також фундамент південно-західного кута споруди, що дозволило суттєво уточнити її планування. На території Малого храму дослідники виявили фундаментні рови та недосліджений культурний шар, пов’язаний із його розбиранням.

Також науковці дослідили береговий розріз, де виявили два поховані горизонти, перекриті селевими відкладами. Один із них попередньо датують XII століттям. Дослідження цього шару дало змогу знайти будівельний матеріал та індивідуальні артефакти, які, ймовірно, пов’язані зі спорудженням Малого храму.

Для кращого розуміння геологічної будови пам’ятки фахівці провели буріння ґрунту на глибину до 6,5 метра. Отримані дані допоможуть визначити перспективні ділянки для подальших досліджень.

Одним із найцінніших результатів експедиції стала промивка відвалів розкопок археолога Михайла Каргера, які нині активно руйнуються хвилями Канівського водосховища. У результаті археологи виявили понад 200 фрагментів фрескового живопису, серед яких є уламки з графіті, літерами та елементами зображень. Крім того, знайдено велику кількість плінфи, пірофілітового сланцю, будівельних розчинів, архітектурних деталей та антропологічного матеріалу.

Особливо цікавою знахідкою став фрагмент хороса – великого церковного світильника, який виявили у воді. За словами дослідників, це ще раз підтверджує, що значна частина пам’ятки була втрачена після створення Канівського водосховища.

До експедиції також долучилися реставратори, які відібрали зразки будівельних розчинів для лабораторного аналізу. Результати досліджень допоможуть визначити оптимальні методи консервації архітектурних решток.

Після завершення польового сезону всі відкриті архітектурні залишки законсервували, вкривши їх геотекстилем для захисту від атмосферного впливу та подальшого руйнування.

Нагадаємо, майже два гектари парку «Трахтемирів» повернули у комунальну власність.