“На стінах було більше портретів Феодосія, ніж ікон», — благочинний Свято-Михайлівського собору Володимир Гладковський (ФОТО, ВІДЕО)

17 жовтня прихожани та священники ПЦУ змогли зайти до найбільшого православного храму України, хоча офіційно перехід був задокументований ще в липні цього року. Очікувано, прихильники російської церкви не віддали храм без спротиву. Як на території собору, так і всередині відбувалися сутички між вірянами із застосуванням сльозогінного газу та сили.

Зрештою, представникам української церкви таки вдалося потрапити на територію храму. Що вони там побачили та яких змін зазнає уже нині гарнізонний собор, у інтерв’ю журналістам видання “ВиЧЕрпно” розповів благочинний Свято-Михайлівського кафедрального храму Володимир Гладковський.

Вичерпно: Перш за все хочемо поцікавитися, чи ви вже освоїлися у новій для себе ролі?

Отець Володимир: Ще досить незвично. Якщо говорити про життя релігійне, то я настоятель Свято-Іллінської церкви в Суботові. За масштабами — вона значно менша. А якщо взяти за тією роботою, яку потрібно робити у 188 бригаді, де я є головним капеланом, то важкувато, звичайно. Але ми працюємо, йдемо вперед. Дуже багато проєктів і всі їх потихеньку потрібно втілювати.

Вичерпно: Військовим капеланом у 118 бригаді ви залишаєтеся?

Отець Володимир: Так, у мене немає підстав звільнитися з армії. Я не можу цього робити, поки у нас триває російсько-українська війна. Військові також потребують духовної підтримки й допомоги.

Вичерпно: Згідно з документами, які виставляли на сторінці собору, зміни в статуті цієї парафії відбулися ще в липні. Тобто юридично ще тоді вона перейшла з підпорядкування УПЦ до ПЦУ. Чому ж тільки 17 жовтня ви змогли зайти до собору?

Отець Володимир: Ми хотіли зайти спокійно, цивілізовано… час ішов, усі питали, коли ж ми вже зайдемо? Ну люди взяли й зайшли.

Вичерпно: Тобто до цього робили спроби, але вони не давали зайти?

Отець Володимир: Вони знали, що у нас вже все зареєстровано, є документи, що вони тут знаходяться незаконно.

Вичерпно: У мережі писали чимало коментарів на кшталт: “Чому не можна було це зробити мирно?”. На вашу думку, чому це відбулося саме шляхом такого протистояння?

Отець Володимир: Зранку, коли парафіяни цього храму зайшли сюди й зустрілися з людьми, які тут чергували, то тоді все якраз відбулося мирно. Їм показали документи, попросили звільнити приміщення. Вони спокійно його звільнили. Ми отримали ключі від єпархії й вони вийшли за територію храму. Усе було зовсім без сутичок. А ось вже коли повернувся їхній керівник Феодосій… він приїхав із групою підтримки такого силового формату. Й очолив такий силовий формат разом із жіночками, у яких була одна задача — ходити й кричати, що їх убивають. Вони ходили й кричали “нас убівают” російською мовою, звісно. Для чого це все робилося? Щоб їх розуміли в країні-агресорці. Бо якби вона говорила українською, то може б хтось її там не зрозумів.

І коли приїхав їхній очільник (Феодосій, — ред.), вже почався штурм, почали людей бити, лавки ламати. 50 людей були з опіками (очей, — ред.). Це все відбулося через приїзд Феодосія. А зранку все було мирне.

Вичерпно: Поліція повідомляла, що госпіталізований того дня ніхто не був. Проте на сторінці Черкаської єпархії УПЦ писали, що з їхньої сторони людей доправили до лікарні.

Отець Володимир: У них один монах знаходиться у лікарні, він вже похилого віку. Напевно спеціально його взяли. Людина вже старшого віку, навіть крик і гамір, який тут був, — це вже було шкідливо для його здоров’я.

Вичерпно: Також представнкии УПЦ закидали, що на вулицю начебто вигнали священників з їхніми родинами, які проживали в приміщеннях поряд із храмом.

Отець Володимир: Ми пропонували їм залишатися й разом із нами молитися, але вони відмовилися. І вони виїхали за всіма.

Вичерпно: Тобто жоден священник з цього храму не залишився, не перейшов до ПЦУ?

Отець Володимир: Ні. Сьогодні вони теж забирали свої речі то я питав: “Може залишитеся?Кажуть, що не зараз, може трішки пізніше, коли все уляжеться.

Усі речі вони вже також забрали. Ми запропонували продукти віддати на військову частину, то на це вони погодилися.

Вичерпно: Також вони писали, що у них після цих подій пропали цінні речі й певна сума коштів.

Отець Володимир: Усе своє вони забрали, вивезли. Грошей ми тут зовсім ніяких не знаходили. А всі свої цінні речі — хрести, митри, вони все позабирали. У нас є відеопідтвердження цього.

Вичерпно: Коли вдалося потрапити всередину храму, тут було знайдено чимало цікавих речей. Серед іншого, це молитви за “кіріла”. Чи були знайдені ще якісь речі, які доводять причетність колишнього керівництва цієї церкви до росії?

Отець Володимир: Так і є. Поясню. Антимінс (посвячена хустина із зашитою частинкою мощів святих на престолі в православних церквах, — ред.), на якому звершується богослужіння, це такий собі документ, який дається від вищого керівництва церкви в храми, собори, монастирі… На престолі має бути антимінс, на якому звершується літургія. І він підписаний тим, хто тобі його видав для служіння. І якщо вони апелювали тим, що у них відбувся Собор у Феофанії, вони всюди кіріла (Володимир Михайлович Гундяєв, московський патріарх, — ред.) виключили, не моляться за нього, антимінси змінили й вони видані Онуфрієм… То не знаю як в інших церквах, то тут всі три антимінси були видані патріархом кірілом. І це було не в той час, коли був покійний владика Софроній, а вже при Феодосію був підписаний цей антимінс. І до цього часу вони його не прибрали. На жертовнику також перший у списку в них патріарх кіріл. Те, що вони вголос про нього не говорили — це одне, а те, що вони по факту за нього молилися — це інше. І коли я про це сказав священнику тут їхньому, то він відповів, що це принципова позиція владики Феодосія.

Вичерпно: До цього в цьому храмі відспівували загиблих захисників?

Отець Володимир: Жодного. І навіть українською мовою жодного разу служба тут не велася. Колись ще за владики Софронія пробували провести службу українською, то тоді ці фанатичні прихожани навіть ображалися на нього, що тут не канонічною мовою служать.

Вичерпно: Чому, попри те, що вже є стільки доказів, що УПЦ МП пов’язана з росією, попри те, що її очільник на Черкащині, митрополит Феодосій має вже п’ять підозр, у московської церкви залишаються прихильники?

Отець Володимир: Тому що всі ці роки їм одне й те саме вбивали в голову: тільки тут є благодать, оця мова канонічна, а українська, як вони кажуть, це мова диявола. Це жах, але вони в це вірять. І вірять в те, якщо вони перестануть ходити в цю церкву — життя закінчиться. Це фанатики. Це найгірше, що може бути. Навіть психічно хвору людину можна вилікувати, в чомусь переконати, тільки не фанатиків російської церкви. Вони готові зі скелі стрибати, бо владика так сказав.

Вичерпно: Свято-Михайлівський собор став гарнізонним храмом. Нам уже коментували, що тут надаватимуть допомогу військовим і їхнім родинам, а також навчатимуть дітей військових. Чи могли б ви розповісти, як саме й де це відбуватиметься?

Отець Володимир: Кожну ранкову службу відвідують військові. Вони тут проводитимуть заняття з морально-психологічного забезпечення та інші. Також тут буде дуже багато заходів для сімей військовослужбовців: буде недільна та іконописна школи, функціонуватиме патріотична організація “Пласт”, дітей вчитимуть ліпити, вирізати й так далі.

Вичерпно: Ви вже коментували, що тепер у цьому храмі прощатимуться з військовими, чого раніше не було. Це буде на вибір рідних, де вони хочуть — на площі Слави біля Свято-Троїцького собору, де раніше проводжали в останню путь воїнів, чи тут, біля Свято-Михайлівського?

Отець Володимир: Усе залежатиме від того, де зможе вміститися багато людей. У Будинку трауру не така велика місткість, на площу Слави може більше прийти людей. Але йде зима, тим більше у нас вже є гарнізонний храм, тому з тими, хто повернувся “на щиті” прощатимемося тут.

Вичерпно: Стосовно недобудованої дзвіниці на території Соборного парку: яке ваше бачення її майбутнього?

Отець Володимир: Там уже починають робити музей російсько-української війни. Він уже є, ним керує Олексій Святенко, просто експонати перевезуть з орендованого ним приміщення сюди.

Звісно, саму дзвіницю доречно було б завершити, хоча б на тому етапі, на якому вона є, щоб вона не руйнувалася й приносила користь.

Вичерпно: Чи планується якась перебудова, ремонти храму чи приміщень поруч?

Отець Володимир: Ні, нічого не плануємо. Тут досить все по-господарськи зроблено. Владика Софроній був архітектором, все дуже мудро зробив. Але територія велика, займає майже вісім гектарів, за нею потрібен догляд.

Уже наразі комунальні працівники прочищають проїзд, щоб траурна процесія могла нормально проїхати по алеї.

Вичерпно: У якому стані вам передали цей храм?

Отець Володимир: Що мене найбільше вразило — на стінах було більше портретів Феодосія (Денис Снігірьов, митрополит Черкаський і Канівський РПЦвУ, наразі перебуває під слідством, — ред.), ніж ікон. А от портрети будівничого цього собору, того, хто його започаткував (владики Софронія, — ред.), лежать у кладовій, вже цвіллю покрилися.

Вичерпно: Військовий із Черкас Дмитро Кухарчук написав у своїх соцмережах, що тепер також став прихожанином цього храму. Проте, на його думку, потрібно змінювати організацію церковних служб: в церкві мають бути присутні лавочки, красива музика, інша подача проповідей, доступніша всім… Як ви ставитеся до таких ідей і чи можливі такі зміни?

Отець Володимир: У храмі достатньо лавочок, хто хоче, може сісти. Можливо, якщо хтось не чув про що співає хор чи кажуть священники (мова йде про першу Божественну літургію українською мовою у храмі, — ред.), то це тому, що представники російської церкви винесли апаратуру для озвучування. Але, думаю, ми відновимо апаратуру, й кожне слово співів, молитви буде чутно. І коли Дмитро наступного разу прийде, йому вже сподобається.

Вичерпно: Також представники УПЦ МП написали чимало коментарів про те, що після першої служби, яка була досить численною, храм опустіє, адже, на їхню думку, справжніх вірян виставили за двері.

Отець Володимир: Ми бачили тих вірян, які вийшли за поріг. То вони б тут не заповнили цей храм. Це, я так розумію, той максимум, який прийшов захистити свого владику. Їх було небагато.

Храм відчинений кожного дня з сьомої ранки до сьомої вечора. Люди заходять, моляться. Зараз нічого не змінилося. Просто немає цих жіночок у хусточках, які створювали картинку.

І ще бачу здивування у людей, які приходять, беруть свічку й питають, скільки вони винні за неї? Ми кажемо: “Ви нам нічого не винні. Свічка — це є пожертва. Можна дати що хочете, від душі”. Так само, коли пишуть записочки за здоров’я, чи за упокій: ви можете пожертвувати, що хочете, це ваша справа. Тобто немає якихось прайсів, цін на такі речі. Це ж саме стосується вінчання чи хрещення. Якщо людина немає певної суми коштів, то що їй, не йти до церкви, бо в неї грошей немає? Вона на базар не зможе піти, бо у неї немає грошей, і вона не купить те, що хоче, а в церкву вона завжди може прийти.

Ми хочемо зруйнувати цей стереотип, тим більше, що це гарнізонний храм. Тут все повинно бути від душі.

Вичерпно: Чи стане, на вашу думку, перехід найбільшого православного храму в Україні до ПЦУ поштовхом, щоб і інші громади переходили в лоно української церкви?

Отець Володимир: Це справа людей, справа громади. Якщо вони хочуть, щоб їхній населений пункт був на карті російської федерації, як осередок чи філіал росії, то нехай мовчать далі.