До обрання Олександра Вельбівця головою Черкаської обласної ради посадовець не був широко відомий для черкащан. Тож внесення його кандидатури на голосування стало несподіванкою як для більшості депутатського корпусу, так і для громадськості області. Журналіст інтернет-видання «Вичерпно» поспілкувався із новообраним головою, аби ближче познайомитись й більше дізнатися про його перші кроки на посаді та якою він бачить подальшу роботу депутатського корпусу.

– Олександре Івановичу, Ваше обрання на посаду голови обласної ради не можна назвати безхмарним. Чи передбачали Ви, що зустрінете такий спротив?

– Скажу відверто, що пропозиція для депутатів стала несподіванкою. Я, як людина, був для них незнайомий. І та громадськість, яка була присутня на засіданні сесії, і депутати – половина мене взагалі не знали.

Розумієте, всі готувалися до однієї кандидатури, а у ході проведення сесії озвучується зовсім інша. Так само у ЗМІ обговорювалися дві кандидатури – від «Солідарності» Володимира Коломійця і від «Батьківщини» – Станіслава Овчаренка. Весь інформаційний простір ряснів інформацією про них: або позитивною, або негативною. Відповідно сторони прийшли на сесію налаштовані негативно один до одного.

Тому коли з’явилася нова кандидатура, тим паче майже невідома для обласного політичного середовища, це, на мою думку, і викликало такий резонанс.

До того ж, гасла, що викрикували присутні в залі засідань свідчили лише про одне, –люди прийшли налаштовані деструктивно. Тобто була така думка: «Якщо не наша кандидатура, то іншій в будь-якому випадку – «Ганьба!».

Була підготовлена дезінформація, яка мене нібито мала б скомпрометувати. Більше скажу, ніякої іншої інформації про мене ніхто не розповідав. Та ніхто й не цікавився. Тільки Юрій Олегович Ткаченко, який мене і представив, розповів щось про мене як людину і управлінця.

Інша справа уже була на наступному засіданні. Там вже почалося політичне протистояння, до нього певні люди готувалися заздалегідь.

– На сесії обласної ради Ви сказали, що не можете скласти обов’язки голови облради, оскільки таким чином підведете виборців, які за вас проголосували. Прокоментуйте, будь ласка.

– По-перше, я не бачу жодних підстав, щоб складати повноваження. Мене звинувачують у тому, що я надав недостовірні чи неправдиві дані про себе як кандидата на посаду голови обласної ради. Вкотре заявляю, що жодної неправдивої інформації не надав. І всі закиди можу документально спростувати. По-друге, своєю «відставкою» я просто зрадив би своїх виборців. Я йшов на вибори як представник влади, яку традиційно не люблять. Вважаю, що отримати 42 відсотка довіри від людей – це досить показово. Це оцінка моєї роботи як керівника і управлінця, мене як людини.

Якщо ж хтось вважає, що я сказав неправду чи приховав щось, – є визначена Регламентом роботи ради процедура: третина депутатів можуть ініціювати розгляд на сесії питання про висловлення недовіри голові. Після цього проводиться таємне голосування й депутати висловлюють свою позицію. Це нормальна, цивілізована процедура. А писати заяву лише тому, що хтось не отримав посади, або із інших мотивів хоче нав’язати більшості депутатського корпусу своє власне бачення чи вважає, що у нього є монопольне право на правду, – вважаю неприпустимим.

– Якою бачите роботу депутатського корпусу з огляду на непростий початок?

– Останні засідання засвідчили, що «гарячі настрої» вже мають потроху стихати. Депутати самі розуміють, що настав час переходити від лозунгів до ухвалення конкретних рішень. Адже від цього залежить забезпечення життєдіяльності області в цілому й вирішення проблеми наших громадян зокрема. Сподіваюся, у нас і надалі буде тільки конструктив.

Дехто вважає, що я, як представник провладної партії, лобіюватиму виключно позицію влади. Однак, на цій посаді я, перш за все, відповідаю за дотримання процедури розгляду питань, підготовки проектів рішень і внесення їх у сесійну залу. Я веду засідання, але не просуваю інтереси певних сил, людей. Моя принципова позиція в тому, що будь-яке схвалене на сесії рішення повинно бути потрібним нашій громаді, сприяти розвиткові області, незалежно від того, яка політична сила чи депутат відстоює його.

– Якими були Ваші перші кроки будуть на посаді? Чи маєте конкретні плани на найближчу перспективу?

– Мої перші кроки на посаді, перш за все, були спрямовані на пошук конструктиву в роботі депутатського корпусу. Це, напевно, перше скликання депутатів, у якому така кількість фракцій. Є депутатські групи, які працюють із чітко вираженим політичним курсом і прийняття ними рішень не завжди є самостійним, а продиктоване курсом політичної сили на центральному рівні. Ці моменти я обов’язково враховую, аби знайти порозуміння між депутатами під час обговорення важливих для області рішень. Це для мене одне із основних завдань.

По-друге, – необхідність формування бюджету області. Цього року він був особливо непростим. Нам довелося у терміновому порядку корегувати всі показники відповідно до схваленого, уже традиційно вночі, держбюджету України. У якому, до речі, передбачено у рази менший ресурс. Наприклад, із Державного фонду регіонального розвитку передбачалося виділити регіонам 6 мільярдів гривень, а скоротили до трьох. Як наслідок – ті об’єкти, які ми готували від області на фінансування за рахунок коштів Фонду в половину зменшуються. Тобто із 150 об’єктів потрібно визначити найбільш пріоритетні.

Маємо також зміни у законодавстві щодо розподілу екологічного податку за рівнями бюджетів. Тепер фактично понад 30 мільйонів гривень від сплати податку піде не в загальний фонд бюджету, а на спецрахунки для вирішення екологічних проблем. Це означає, що ті об’єкти, фінансування яких раніше було заплановано із загального фонду, недоотримають 31 мільйон. На разі ми працюємо над тим, щоб вирівняти цей дисбаланс та віднайти потрібні кошти.

Складна і дуже гостра проблема із драматичним театром. І область самотужки із нею не впорається. Направлені відповідні клопотання до Уряду щодо фінансування комплексних робіт із реконструкції приміщення з урахуванням усунення тих недоліків, що спричинили пожежу, аби запобігти подібному надалі.

Є у нас ще й такі об’єкти, що роками фінансуються і за рахунок обласних коштів, і з державного бюджету та потребують подальших капітальних вкладень. Маємо вивчити ці витрати, щоб раціонально розподілити фінансовий ресурс. Тут треба враховувати ще й те, що затрати на об’єкти комунальної власності обласної ради постійно зростають. Тобто збільшуються видатки на утримання, а по факту, враховуючи цінову політику, стан фінансування цих об’єктів практично не поліпшується.

Тим не менше, цей бюджет вважаю соціально орієнтованим. Наші реалії складаються так, що ми маємо розподіляти наші ресурси туди, де вони найбільш потрібні. Довелося визначити низку пріоритетів. Ідеться, передусім, про підтримку категорійних громадян, наших військовослужбовців і їхніх родин, поліпшення якості роботи комунальних підприємств і закладів.

Останнє, а саме – максимально ефективне використання комунального майна – це ще одне завдання, яке я ставлю перед собою на цій посаді. Є об’єкти, які практично не використовуються, але перебувають у спільній власності територіальних громад. Крім того, вважаю, що необхідно залучати інвестиції у роботу тих підприємств, де на сьогодні фінансові проблеми неможливо вирішити коштами обласного бюджету.

– Що стосується роботи апарату обласної ради. Чи слід очікувати серйозних кадрових змін?

– На разі нагальної потреби у кадрових змінах я не бачу. Я, в першу чергу, оцінюю людей за професійними навичками і вміннями. Це для мене основний критерій. І всі працівники, які сумлінно виконують свої обов’язки і працюють ефективно, будуть це робити й надалі.

Разом із тим передбачається зміна структури апарату ради. Її ми запропонуємо на черговому засіданні сесії. Метою змін є врахування умов роботи та оплати праці. Для прикладу, є головний і провідний спеціалісти. Це різні категорії посад і навантаження на них повинно бути різне. А по факту – ці працівники виконують одну й ту ж саму роботу і рівень оплати праці обох однаковий, – на рівні мінімального. Та й навіть назви самих відділів, секторів і управлінь настільки складні й довгі, що практично відображають зміст положення про підрозділ.

– Та все ж, за що б Ви могли звільнити людину?

– Системне невиконання доручень. Однак, це не означає, що тільки моя думка має домінувати. Я слухаю різні позиції. Але діалог і дискусія мають місце до схвалення рішення, а не коли вже потрібно його виконувати. Тому, якщо хтось саботує виконання завдань і це носить системний характер, тоді логічно постає питання про його звільнення.

Проте звільнення – це останній аргумент керівника до свого підлеглого. За 15 років у системі управління, з яких років 10 я перебував на керівних посадах, мабуть, на пальцях однієї руки можна перелічити людей, яких я особисто звільнив. Є багато інших способів стимулювати людину працювати.

– Стимулювати – це добре. Трохи конкретніше: як Ви це збираєтеся робити?

– Порядок стимулювання працівників має визначати не сам голова (оскільки я не можу бачити що роблять всі працівники), а безпосередньо керівник структурного підрозділу. Він знає своїх підлеглих і подає пропозиції щодо преміювання когось із працівників. Це все буде документально підтверджено, обговорюватиметься: чому хтось більше отримує, хтось менше. Я це робив на попередньому місці своєї роботи, хочу, щоб і зараз так було. Адже тільки злагоджена робота колективу дає відповідний результат.

– Як ви можете охарактеризувати себе у роботі: ви більш м’який чи строгий керівник?

– Я вимогливий. І в житті, і в роботі я дуже динамічний. Адже хочу, щоб кожна хвилина життя не була втрачена дарма. Тому, думаю, зі мною непросто в роботі. Але разом із тим, за працівником я бачу не тільки спеціаліста, але й людину, яка утримує за рахунок цієї роботи свою сім’ю.

– Є в області такі дві посади: голова обласної державної адміністрації і голова обласної ради, від злагодженої роботи яких, до певної міри, залежить розвиток регіону. Якою Ви бачите Вашу співпрацю із Юрієм Ткаченком?

– По роботі ми знайомі з Юрієм Олеговичем більше 10 років. Добре знаю його як виважену людину, вдалого менеджера і управлінця.

Переконаний, що наша співпраця буде ефективною. Інакше й бути не може! Ми повинні бути партнерами у вирішенні будь-яких питань. Бо ж лише наша злагоджена робота може мати позитивні результати для Черкащини. Перетягуванню повноважень і визначенню «хто головніший» – не місце у роботі обох органів. Та й не той час нині. На сьогодні перед нами стоять непрості проблеми і виклики, й лише за умови узгодженої діяльності, спільної конструктивної роботи ми зможемо протистояти їм.

Що стосується роботи цих двох органів. Обласна державна адміністрація визначає саму стратегію реалізації державної політики на відповідній території. Обласна ж рада – є органом місцевого самоврядування, який вирішує питання окремо взятих громад. Але рішення, які ухвалюються обома, на мою думку, мають йти в унісон.

– Відійдемо трохи від політики. Нещодавно завершились різдвяно-новорічні свята. Чи маєте власні традиції їх відзначення?

– Новий рік ми святкуємо у родинному колі. Гучного святкування не влаштовуємо, оскільки ще триває Різдвяний піст.

А от до Різдва готуємося. Для мене й моєї родини – це справжнє свято, наповнене духовним змістом. Я обов’язково сповідуюся, причащаюся. Також традиційно купаюсь в день Хрещення Господнього в ополонці.

– Як проводите своє дозвілля? Чим захоплюєтеся?

– Загалом моя робота не дозволяє мені багато часу собі приділяти. Але, попри все, намагаюсь підтримувати себе в гарній фізичній формі. Якщо погода дозволяє – щоранку бігаю. Щонеділі, якщо маю час, граю у Лисянці у футбол. Команда складається із людей мого віку, так що нічого такого… Але граємо цілий рік.

– Щоб Ви побажали собі і нашим читачам наостанок?

– Найнеобхіднішого: миру, здоров’я і любові. Вважаю, що без цих складових наше життя не має сенсу. А ще – Божої благодаті й благословення на добрі справи, щедрої долі і життєвого оптимізму!