Помер через два тижні після брата: історія хвороби і смерті черкаського хірурга (ВІДЕО)

У Черкасах від ускладнень коронавірусу помер 52-річний хірург й завідувач хірургічного відділення поліклініки Олег Гайда. Його старший брат, керівник військового шпиталю у Львові, пішов із життя кілька тижнів тому. З діагнозом коронавірус у лікарні Черкас залишається дружина Олега, вона у тяжкому стані, повідомляє ТСН.

Старшого брата померлого коронавірус забрав два тижні тому. Полковнику медичної служби ЗСУ було 58 років. Він за роки війни на Донбасі фактично започаткував роботу військово-польового шпиталю в Покровську.

Серйозні симптоми хвороби коронавірусу, важка пневмонія і ускладнення, хірург Олег відчув саме перед смертю свого брата. На похорон через це він не потрапив.

“Спочатку його вдалось стабілізувати, але стан погіршився. Його під’єднали до апарату ШВЛ і увечері його не стало… Медики – група ризику”, – каже Олена Голуб, завідувачка пульмонологічного відділення Черкаської обласної лікарні.

В інфекційному відділені нині перебуває і хвора на COVID-19 дружина померлого. Вона також лікарка. Через недугу жінка не могла бути присутньою на прощанні, тому труну з її померлим чоловіком винесли з автобуса й поставили перед вікнами її палати.

Їхній син, теж хірург, каже, що батькові важко далася втрата брата. Оскільки вони були дуже близькі.

“На фоні цього стресу, найімовірніше, у батька стався інфаркт, бо вже в лікарні під час обстеженні виявили”, – пояснює син.

Син чоловіка певен, що захворіли батьки на роботі. Нині ж про нього згадує, як оптиміста, який завжди міг дати слушну пораду і був для нього взірцем.

“На жаль, настільки любив свою роботу, людей… Останній місяць: робота-дім-робота”, – каже син.

У поліклініці, де працювали поруч з Олегом Гайдою впродовж 30 років, згадують про нього як щирого та чуйного лікаря, який завжди допомагав усім. Медики зауважують, що для них це також велика втрата.

У четвер, 2 липня, рідні, друзі та пацієнти попрощалися із померлим Олегом та його братом. Черкащани проводжали їх в останню путь, стоячи на колінах, дякуючи таким чином за їхню діяльністю.

“Ми не можемо усвідомити донині, дуже хвилюємося. Він дав новий подих хірургічному відділенню”, – зауважують колеги.