«Там я відчувала себе європейським професором», – черкаська викладачка про свій польський досвід

Не просто побувати у європейському виші, а й відчути себе європейським викладачем. Саме таку нагоду в рамках програми академічної мобільності ERASMUS+ мала нагоду представниця Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України, завідувачка кафедри суспільних наук, доктор історичних наук, професорка Тетяна Чубіна.

У грудні минулого року вона їздила до Головної школи пожежної служби, що у Варшаві, де читала курс лекцій польським студентам. До цього між вишами був лише обмін адміністративним персоналом, а з лютого по серпень до польського закладу їздив ще й курсант.

– Я завжди була організатором якихось проектів, а в грудні минулого року сама взяла участь у програмі мобільності як викладач. Для мене було важливо перебороти свій внутрішній страх, переконати саму себе, що я все зможу. Найбільше я турбувалася про те, що лекції потрібно буде читати польською, – пригадує Тетяна Дмитрівна. – Моя докторська дисертація стосувалася польської тематики, крім того, мала досвід участі в українсько-польських заходах. Однак, все одно деякі страхи були.

Проте побоювання виявилися марними. Студенти там достатньо комунікабельні та відкриті, і багато в чому схожі на наших: вони так само ставлять питання, мають власну точку зору, ховають їжу під партами і в кінці лекцій просять зробити спільне селфі, – розповідає вона.

У польському виші черкаська викладачка читала курс лекцій, пов’язаних безпосередньо з її спеціальністю – соціологією. Говорить, обирала теми, наближені до вивчення суспільних процесів, аналізувала сучасну пожежну охорону України, вибирала приклади.

– Я бачила зацікавленість не лише студентів, а й викладачів. Деякі з них були присутні на моїх лекціях, – каже пані Тетяна.

Ставлення до викладачів в Україні й за кордоном теж різниться.

– У нас до викладача прийнято звертатися по імені та по батькові. Поляки ж мене, можна сказати, «балували» в цьому плані, адже показали, як потрібно звертатися до людини з моїм науковим статусом. Там мені говорили не інакше як «пані професор». Це надзвичайно приємно. І разом із тим змушує відповідати тому рівню і статусу.

Звернула увагу Тетяна Дмитрівна і на рівень матеріально-технічного забезпечення закладу.

– Я відчувала себе там європейським професором, який міг викладати свої лекції в комфортних умовах, у технічно облаштованих залах. У нас, щоб прочитати лекцію, я мушу приносити мультимедійний екран і кожного разу все налаштовувати. А там кожна лекційна зала вже облаштована проектором і екраном, я лише мала прийти зі своїм ноутбуком і взяти ключ від аудиторії.

Крім набуття нового досвіду, завдяки таким програмам можна відчути іншу атмосферу, інше середовище, – зазначає Тетяна Дмитрівна.

– Ми живемо тут у такому ритмі, коли маємо багато справ, різних проектів, і не завжди є час, щоб просто насолодитися  викладацькою діяльністю. Та й навантаження у тамтешніх педагогів зовсім інше, як відповідно і оплата праці.

Із польської сторони до Черкас теж із курсом лекцій приїхав викладач. Про його враження від нашого міста, студентів та рівня освіти читайте згодом на нашому сайті.