Поширити

Тіло досі не евакуювали: у Золотоноші відкрили меморіальну дошку загиблому капітану

Тіло досі не евакуювали: у Золотоноші відкрили меморіальну дошку загиблому капітану

Церемонія відкриття меморіальної дошки пам’яті капітана, командира роти Олександра Пустовіта відбулася 22 листопада в Золотоніській ЗОШ № 5.

Про це пише Золотоноша.city.

Народився Олександр Олександрович у Золотоноші. Навчався у ЗОШ №5, потім вступив до Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. У свої 20 років брав активну участь у Харківському майдані. Після початку російсько-української війни в 2014 р. пішов в добровольчій батальйон Харків-1, де прослужив до 2015 року, виконуючи завдання на Волноваському напрямку. Отримав нагороду від Президента України.

Після демобілізації в 2015 році вступив до лав новоутвореної Національної Патрульної Поліції. В поліції ніс службу до 2019 року. Також мав почесні грамоти, від командування.

24 лютого 2022 року Олександр відвіз свою дружину з новонародженим 1,5 місячним сином в безпечне місце і вже 26 лютого пішов добровольцем у військомат, де його одразу призначили командиром 2-ї стрілецької роти 121 батальйону 113 бригади, оскільки він закінчив військову кафедру та мав бойовий досвід в АТО.

Під час звільнення Харківської області брав участь та командував боєм при звільненні селища Дворічне (Харківська область). Після цього його відправили на Красну гору та Бахмут, де також захисник брав участь у контактному бою, а не лише керував ним.

Крім того, Олександр був командиром спеціальної штурмової групи, яка заходила у Бєлгородську область. Місяць під його командування вони утримували позиції біля селища Журавлівка Бєлгородської області.

2 жовтня всю їхню бригаду відправили на Вугледарський напрямок, селище Золота Нива. 6 жовтня почався штурм. Олександр керував боєм. На ввірену йому позицію почала наступати танкова колона, під час цього він отримав важку контузію. А згодом втратив кінцівку від удару ворожого fpv-дрону. Всі спроби евакуації виявились марними. Через 8 годин Олександр загинув. Тіло евакуювати так і не вдалось, бо бої продовжуються, але побратими не полишають спроб витягнути тіло командира.

У Олександра залишився дворічний син, який так і не побачив батька.

Читайте також: Від чемпіона України з боксу до захисника Батьківщини: історія “Отамана” Олега Прудкого (ФОТО, ВІДЕО)  

Реклама