Трьох жителів Черкас покусали кажани

Протягом червня-липня 2025 року до медиків звернулися троє жителів Черкас, яких покусали кажани.

Про це повідомили в пресслужбі Черкаського обласного центру контролю й профілактики хвороб.

Контакти з тваринами сталися, коли люди намагалися вигнати їх зі своїх помешкань.

Кажани вважаються дуже небезпечними щодо ризику зараження сказом. Тож постраждалим негайно призначили антирабічне лікування.

Наприкінці літа розпочинається сезон міграції кажанів — вони шукають місце для зимівлі. Зазвичай на людей ці тварини не нападають, якщо їх не лякати чи провокувати. Укус є реакцією самозахисту від небезпеки.

Якщо кажани залетіли до вашого житла, поводьтеся спокійно, щоб їх не налякати. Перейдіть в інше приміщення та зателефонуйте 112 або до Центру реабілітації рукокрилих — телефон: +38 066 305 98 95.

Нагадуємо, що кажани, як і більшість теплокровних тварин, можуть бути переносниками вірусу, який викликає захворювання на сказ. Окрім кажанів, на сказ можуть хворіти всі ссавці включно з домашніми собаками та котами, а також кіньми, козами, коровами, вівцями, їжаками тощо. Носіями цієї гострої інфекційної хвороби є й дикі хижі тварини ­— лисиці, вовки, єнотоподібні собаки. Також треба пам’ятати, що на сказ можуть хворіти й гризуни, зокрема щури та білки.

Без належної медичної допомоги та вчасного лікування летальність сказу сягає 100%.

У Черкаській області за шість місяців цього року понад 1 260 людей звернулися по антирабічну допомогу через напади тварин. Це на 18,5 % більше, ніж за аналогічний період 2024 року.

Як можна заразитися сказом?

Інфікуватися від хворої на сказ тварини можна через укус, подряпину та мікроушкодження шкіри, а також через потрапляння зараженої збудником слини на слизові оболонки або ушкоджену шкіру людини.

Які симптоми сказу?

Перші симптоми сказу можуть з’явитися через декілька днів (зазвичай 18-60 днів, але це залежить від місця й глибини укусу, кількості й активності вірусу, що потрапив у рану: іноді симптоми виникають більш ніж через рік після укусу).

Серед перших симптомів сказу — поколювання, свербіння у місці укусу. Також можуть виникати симптоми, що нагадують грип, — лихоманка, головний біль, м’язові болі, втрата апетиту, нудота й втома.

Через кілька днів розвиваються неврологічні симптоми:

• дратівливість та агресивність;
• хаотичні рухи та збудження;
• розгубленість, галюцинації;
• м’язові спазми й незвичайні пози;
• судоми;
• слабкість або параліч (коли людина не може перемістити частину тіла);
• надзвичайна чутливість до яскравого світла, звуків або дотику;
• вироблення надміру слини («піноутворення в роті»), м’язові спазми в горлі, утруднене ковтання;
• страх задихнутися, гідрофобія.

У разі появи симптомів специфічного лікування не існує, захворювання практично завжди закінчується летально. Ось чому лікарі орієнтуються на профілактику і намагаються зупинити розвиток хвороби одразу після укусу чи ослинення пошкодженої шкіри чи слизових оболонок.

Що робити, якщо вас вкусила тварина?

Кожен, кого вкусила або ослинила тварина, повинен негайно отримати медичну допомогу.

Отже, як діяти, якщо вас вкусив чи подряпав ссавець або на шкіру чи слизову потрапила його слина?

• Ретельно (щонайменше упродовж 10-15 хвилин) промивайте місце ураження проточною водою з милом.
• Обробіть краї рани чи подряпини антисептиком або спиртовим розчином та накладіть асептичну пов’язку.
• Якщо рана сильно кровить або це артеріальна кровотеча – не гайте часу і викликайте швидку медичну допомогу.
• Якнайшвидше зверніться по медичну допомогу до травмпункту для проведення щеплення антирабічною вакциною.

Таких щеплень антирабічною вакциною за класичною схемою має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні. Протипоказань до цієї вакцини немає.

Медична допомога та вакцинація від сказу надається безоплатно.

Як запобігти сказу?

• Регулярно вакцинувати свійських тварин.
• Триматися й тримати домашніх улюбленців якнайдалі від диких тварин.
• Не торкатися диких чи безпритульних тварин.
• Невідкладно звертатися по медичну допомогу після потенційного контакту з твариною до появи симптомів.