Гарячі новини:

Реклама

Ушанували 17 воїнів: Алею Памʼяті Героїв встановили на Звенигородщині

Ушанували 17 воїнів: Алею Памʼяті Героїв встановили на Звенигородщині
в Новини

У центрі селища Стеблів, що на Звенигородщині, 23 травня відбулося відкриття Алеї Пам’яті Героїв.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Стеблівської територіальної громади.

На Алеї Пам’яті встановили дошки зі світлинами та описом життєвого шляху 17 захисників, які віддали свої життя за Україну. Зокрема, там вшанували: Василя Аврамченка, Миколу Адамчука, Артема Беленкова, Олексія Бояркіна, Івана Демерзу, Сергія Івашину, Віталія Коломійця, Андрія Лисенка, Миколу Мартинова, Валентина Мартинченка, Олексія Одноволика, Віктора Руснака, Петра Скобленка, Олексія Тимченка, Сергія Шевченка, Миколу Боровика, Олексія Солоданюка.

  • Василь Аврамченко народився 3 квітня 1976 року в селі Дацьки, що на Черкащині. Із перших днів війни Василь Аврамченко став солдатом 254 батальйону 118 бригади територіальної оборони в місті Київ. Згодом його бригада виконувала бойові завдання на сході України. Загинув солдат  Аврамченко Василь Григорович 5 червня 2023 року в селі Іванівське Бахмутського району Донецької області. Похований в селі Прутильці.
  • Микола Адамчук народився 27 листопада 1995 року в селі Шендерівка на Черкащині. Із 2016 по 2019 роки брав участь в АТО на сході України. Згодом повернувся до мирного життя. У березні 2022 року чоловіка мобілізували до ЗСУ. Службу проходив у званні старшого солдата першої роти третього механізованого батальйону 115 окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Воював на Бахмутському напрямку. Загинув воїн 9 серпня 2023 року біля населеного пункту Південне Донецької області. Нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Учасник антитерористичної операції», нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій». Похований у селі Шендерівка.
  • Артем Беленков народився 16 квітня 1989 року в смт Стеблів. Чоловік був ІТ – спеціалістом, працював в Німеччині, на Кіпрі. На передодні повномасштабного вторгнення рф в Україну, отримав запрошення на роботу в США. Однак у квітні 2022 року Артем Беленков, залишивши роботу в Європі, повернувся в Україну та підписав контракт із ЗСУ. Проходив службу у штабі окремої мотопіхотної бригади, як аналітик, начальник групи узагальнення обстановки командного пункту. Загинув лейтенант Беленков Артем Юрійович 9 серпня 2022 року в селі Карлівка Донецької області. Посмертно нагороджений медаллю «За відвагу». Похований в смт Стеблів.
  • Олексій Бояркін народився 16 лютого 1975 року. Навчався у Стеблівській середній школі. Після закінчення школи став студентом факультету сільської механізації Київського аграрного університету,  який успішно закінчив і виявив бажання отримати ще одну вищу освіту, тепер уже фінансово-економічну. Одночасно проходив військову кафедру. Із 1 жовтня 2023 року Олексій Бояркін був на фронті. Старший лейтенант, командир 1 штурмового взводу 1 штурмової роти воював в Авдіївці, Бахмуті. Старший лейтенант Бояркін Олексій Володимирович загинув 29 березня 2024 року в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького “За мужність” ІІІ ступеня Похований в смт Стеблів.
  • Народився Іван Демерза 23 листопада 1985 року в смт Стеблів. Після закінчення Стеблівської загальноосвітньої школи вступив до професійно технічного училища. Відслужив строкову службу.  У 2015 -2016 році брав участь в АТО на Сході України. 26 лютого 2022 року Іван Демерза був мобілізований до лав ЗСУ. Воював у складі 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, був водієм. Брав участь у тяжких боях у районі міста Барвінкове Харківської області та в місті Бахмут Донецької області. Зупинилось серце захисника 28 травня 2023 року від тяжкої хвороби. Похований солдат Демерза Іван Павлович у смт Стеблів.
  • Сергій Івашина народився 21 липня 1970 року в селі Миколаївка, що на Черкащині. Проходив строкову службу. 24 січня 2023 року, через місяць після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, Сергій Дмитрович був мобілізований до Збройних Сил України.  Службу проходив на Куп’янському напрямку. Був солдатом, заступником командира бойової машини —  навідником-оператором механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону. Загинув воїн під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Орлянка Куп’янського району внаслідок артилерійського обстрілу. Отримав тяжке поранення. 25 жовтня 2023 року Івашина Сергій Дмитрович помер від отриманих травм у Харківському госпіталі. Похований в місті Богуслав Київської області на Алеї Слави Героїв.
  • Віталій Коломієць народився 21 травня 1970 року в смт Стеблів. За життя працював в правоохоронних органах, займався приватним підприємництвом. Мав трьох доньок. Разом із дружиною був у перших рядах активістів під час подій на Майдані. У травні 2014 року Віталій Валентинович добровольцем пішов захищати цілісність України. Був старшим стрільцем-кулеметником батальйону особливого призначення «Донбас -1» Національної гвардії України. Солдат Коломієць Віталій Валентинович загинув 29 серпня 2014 року в Іловайському котлі на Донеччині. Посмертно воїн нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За жертовність та любов до України», почесною відзнакою «За заслуги перед Корсунь-Шевченківським  районом». Похований на центральній алеї кладовища Сухий Яр у Білій Церкві.
  • Капітан Андрій Лисенко народився 28 лютого 1993 року в с. Сидорівка. У Збройних Силах України з 2013 року. Починав службу в Криму. Після окупації у 2014 році залишився вірним присязі українському народу і разом з побратимами вийшов на материкову частину України, де продовжив службу у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Виконував бойові завдання під час служби в АТО. Із жовтня 2023 року служив на Донецькому напрямку. Із червня по вересень  2023 року виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Згодом виконував бойові завдання на Херсонському напрямку. 21 лютого 2024 року в районі населеного пункту Чорнобаївка Херсонської області капітан Лисенко Андрій отримав поранення, несумісне з життям. Під час служби капітан Лисенко Андрій Володимирович був нагороджений Почесним нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня, нагрудними знаками «Об’єднані сили» та «Знак пошани», завжди отримував заохочення у вигляді подяк та грамот. Похований Андрій Лисенко в селі Сидорівка.
  • Микола Мартинов народився 20 грудня 1972 року в селі Прутильці, що на Черкащині. Після закінчення 8 класу Дацьківської школи вступив до Київського професійно-технічного училища та здобув професію слюсаря-монтажника. У 1991 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військово-морських силах Естонії. 13 вересня 2022 року Микола був мобілізований до лав Збройних Сил України. Солдат, стрілець стрілецького батальйону Мартинов мужньо боронив рідну Україну на Донецькому напрямку. Воїн загинув 2 листопада 2023 року біля населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області. Похований в селі Переможинці.
  • Валентин Мартинченко народився 3 квітня 1999 року в селі Шендерівка. Після закінчення Шендерівської  загальноосвітньої школи навчався у Військовому коледжі сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного в місті Львові. Із 2019 року Валентин Мартинченко брав участь в Операції об’єднаних сил на Сході України. Згодом молодший сержант продовжував боронити Україну від ворожої навали на посаді командиром десантно-штурмового відділення 79 окремої десантно-штурмової бригади. Захисник загинув 22 квітня 2022 року в смт Зарічне Донецької області. Нагороджений орденом «Козацький хрест» ІІ ступеня, орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Іменний годинник». Похований в селі Шендерівка. 
  • Олексій Одноволик народився 19 березня 1983 року в смт Стеблів. Добровольцем брав участь в АТО на Сході України з 2014 року у складі Національної гвардії України. Під час боїв за Дебальцеве одержав поранення і був демобілізований за станом здоров’я. Проте, розуміючи, що його знання і військовий досвід ще знадобляться, у 2016 році закінчив факультет підготовки офіцерів запасу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Олексію було присвоєне військове звання молодший лейтенант ЗСУ.  З початком повномасштабного вторгнення чоловік знову став на захист країни. Був командиром розвідувального взводу 1 батальйону 46 окремої десантно-штурмової бригади. Загинув лейтенант 26 липня 2022 року при штурмі села Білогірка Херсонської області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (посмертно), медаллю «За відвагу» (посмертно), медаллю «За відданість воєнній розвідці» І ступеня (посмертно), нагрудним знаком «За відзнаку в службі», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою «25 років Незалежності України», відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя». Похований у смт Стеблів.
  • Народився Віктор Руснак 14 жовтня 1986 року в селі Шендерівка. Після закінчення Шендерівської загальноосвітньої школи вступив до Шевченківського сільськогосподарського технікуму. Потім поїхав до Києва і працював будівельником. 25 лютого 2022 року Віктор Руснак був мобілізований до Збройних Сил України. Після проходження навчання в місті Сміла у складі підрозділу Черкаської територіальної  оборони був направлений на Схід України в 111 окрему бригаду територіальної оборони Луганської області. Особовий склад бригади брав участь у важких боях на території Луганської та Донецької областей. Тривалий час підрозділ, в якому воював Віктор Руснак, будував оборонні укріплення і протистояв ворогу в районі міста Краматорськ. Солдат  Руснак Віктор Васильович загинув 6 жовтня 2022 року в селі Терни Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Похований в місті Корсунь-Шевченківський.
  • Народився Петро Скобленко 31 травня 1972 року. Все життя прожив у рідному селі Склименці.  Після повномасштабного вторгнення росії Петро Миколайович був призваний до лав ЗСУ. Чоловік боронив краЇну на Донецькому напрямку. Загинув старший солдат, старший стрілець – оператор стрілецької роти стрілецького батальйону Збройних Сил України 17 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області. Нагороджений медаллю «За оборону Вугледару», відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «Учасник бойових дій». Похований у селі Склименці.
  • Народився Олексій Тимченко 25 серпня 1994 року в смт Стеблів. У 2009 році закінчив 9 класів місцевої школи та вступив до професійно технічного училища. Свою військову біографію розпочав добровольцем влітку 2016 року у військовому навчальному центрі «Десна». Потім уклав контракт із ЗСУ. Воював у складі 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Солдат загинув в районі м. Авдіївка Донецької області під час ворожого мінометного обстрілу. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» та Почесним знаком «За заслуги перед Корсунь-Шевченківським районом». Похований Тимченко Олексій Степанович в смт Стеблів.
  • Сергій Шевченко народився 17 жовтня 1991 року в селі Комарівка Черкаської області. Із перших днів війни Сергій  Шевченко, не роздумуючи, став на захист Києва. Згодом долучився до лав Збройних Сил України, де ніс службу оператором fpv – дронів бойового підрозділу «Асгард».  Солдат загин 6 лютого 2024 року поблизу міста Торецьк, що на Донеччині. Отримав тяжке поранення, яке було несумісне з життям. Похований в місті Київ на Алеї Слави Героїв російсько-української війни Берковецького кладовища.
  • Народився Микола Боровик 16 лютого 1975 року в смт Стеблів. Із початком проведення АТО Микола Олексійович вже 20 серпня 2014 року добровольцем пішов боронити схід України у складі північно – сухопутних військ Збройних Сил України. Коли почалося широкомасштабне вторгнення росії на територію України, Микола Боровик знову пішов на захист рідної країни. 13 вересня 2022 року був мобілізований до ЗСУ. Службу проходив стрільцем зенітно – ракетного взводу стрілецького батальйону військової частини А 18/15. Солдат Боровик Микола Олексійович помер 30 квітня 2024 року від тяжкої хвороби. Похований в смт Стеблів.
  • Олексій Солоданюк народився 5 вересня 1996 року. Був старшим лейтенантом, заступником командира роти по озброєнню 65 окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Загинув 23 серпня поблизу с. Роботине Запорізької області Нагороджений відзнакою «За заслуги», нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій». Похований у с. Склименці Стеблівської територіальної громади.

“Ця алея – символ жертви, яку принесли наші воїни й про яку жоден із нас не має права забувати. Історія кожного Героя-захисника – це історія про сміливість і самовідданість. Імена наших полеглих захисників навічно вкарбовані в історію України”, – йдеться в дописі.

Читайте також: “Він вривався в життя, як блискавка”: у памʼять про загиблого Героя Володимира Мукана (ФОТО, ВІДЕО) 

Реклама
author
Надія Паніван
Переглянути всі пости