Водопілля вже розпочалося: синоптик пояснив, що нині відбувається з погодою на Черкащині

Під час лютневих відлиг і перших локальних підтоплень, в громадах Черкащини тема можливого водопілля знову стала однією з найобговорюваніших у регіоні. Людей цікавить не лише те, що відбувається зараз, а й чи може Черкащину чекати більш масштабна “велика вода” в майбутньому.

Журналісти видання “ВиЧЕрпно” разом із керівником Черкаського обласного центру з гідрометеорології Віталієм Постриганем розбиралися — які природні та кліматичні чинники формують ризики водопілля, чому нинішня зима — важливий сигнал для майбутньої весни та на що людям варто звертати увагу вже сьогодні.

Отож, за словами фахівця, водопілля — це природна фаза водного режиму річки в період весняного сніготанення, що характеризується високою водністю. Основні чинники водопілля такі:

• висота снігового покриву;
• запаси води в сніговому покриві;
• глибина промерзання ґрунту.

“Важливо знати дані по сніговому покриву в басейнах Прип’яті на річці Десна, Верхньому Дніпрі та їх приток за межами країни”, — зазначає Віталій Постригань.

Наразі на водозбірній площі в межах Черкаської області залягає сніговий покрив 12-19 сантиметрів при нормі на цей час сім сантиметрів. Глибина промерзання ґрунту становить 30-40 сантиметрів, а на Чигиринщині — 59 сантиметрів, що майже вдвічі більше за багаторічні значення.

До того ж, з початку календарної зими в басейнах річок області на водозбірній площі Черкаського захисного масиву випало 115-122 міліметрів опадів або 110% кліматичної норми. 

“Із огляду на вищезазначені показники, у період сніготанення на водозбірній площі буде значна кількість талих вод, а здатність ґрунту їх поглинати — низька”, — підкреслює фахівець.

Нині на перший план сьогодні виходить загроза затоплення понижених форм рельєфу, погребів, колодязів талими водами — це місцевий сток.

Синоптик стверджує, що наразі снігу, як для цього часу, забагато. Тож при інтенсивному сніготаненні — вода шукатиме різні шляхи.

Наскільки цьогорічні сильні морози та тривалий сніговий покрив можуть вплинути на обсяги талої води навесні?

Керівник Черкаського обласного центру з гідрометеорології Віталій Постригань зазначає, що тенденція м’яких європейських зим створила хибне відчуття, що аномально-холодних періодів вже не буде. Цьогорічні ж сильні морози, в умовах кліматичних змін, нагадали — зима може бути й такою.

Через тривалі сильні морози ґрунт промерз глибше. Навесні, під час танення, вода повільніше поглинається землю, бо верхні шари ще залишаються мерзлими. При значному промерзанні ґрунту, тала вода не може швидко вбиратися в землю, що підвищує ризик поверхневого стоку та локальних затоплень.

Чи можна вже зараз прогнозувати, чи буде водопілля в області вищим за середні багаторічні показники?

“Упродовж осінньо-зимового періоду в басейнах річок Черкаської області склалися переважно сприятливі умови для формування весняного водопілля, на відміну від останніх років”, — стверджує пан Віталій.

Які райони Черкаської області, за спостереженнями, традиційно залишаються найбільш уразливими до підтоплень?

Територією Черкаської області протікає 1 037 річок і ще є 2 984 ставків. Більшість цих малих і середніх річок зарегульовані за допомогою гребель, ставків і водосховищ. 

Зараз увага сфокусована на річках Велика Вись і Тясмин. Вони в області протікають у південно-східній частині й саме тут найбільше промерзання ґрунту, вода при сніготаненні не просочується. Тому вже зараз внаслідок господарської діяльності й відлиги сформувався тало-дощовий паводок. 

У період проходження повені по Дніпру слід звертати увагу на лівобережну частину верхів’я Кременчуцького водосховища та правобережну частину Канівської ГЕС.

Найбільш уразливі райони — прилеглі до русла річки Дніпро та його заплави, де розташовані пониженні ділянки, що підтоплюються під час підйому рівня води.

“Якщо на заплавних територіях і в межах прибережних захисних смуг будують житло чи інші об’єкти, вода під час водопілля просто повертається на своє природне місце. Заплава — територія річки, не треба це забувати й перетворювати її на будмайданчик, а потім черпати жменями весняну воду”, — наголошує Віталій Постригань.

Чи існують ризики різкого підйому рівнів води в районі Кременчуцького водосховища й від чого насамперед це залежатиме?

Проходження водопілля та руйнування льодового покриву весною може супроводжуватися виходом води на заплаву та утримання води на ній, що є природнім процесом. 

На Кременчуцькому водосховищі товщина криги становить 30-40 сантиметрів. За межами України, у басейнах Прип’яті та Верхнього Дніпра, сформувалися достатні снігозапаси.

“Усі ці чинники впливають на формування весняного водопілля. Подальший розвиток буде залежати від весняних процесів, інтенсивного сніготанення, скресання водних об’єктів”, — наголошує фахівець.

Зважаючи на стан русел окремих річок, а саме — зарегульованість чисельними ставками та водосховищами, їх неконтрольовані скиди, заростання очеретом, несправність гідротехнічних споруд тощо, існує ймовірність локальних підтоплень місцевим стоком на окремих понижених прируслових ділянках під час танення наявних снігозапасів та ймовірних подальших опадів.

Наскільки важливою для розвитку паводкової ситуації буде швидкість весняного потепління?

“Якщо весняне тепло приходить поволі, сніг тане поступово — вода частково вбирається в землю й підйом рівня річок відбувається плавніше. Якщо весною все ж буде різке потепління, то великий запас снігу розтане швидко й річки отримають багато води за короткий час. Якщо ґрунт як зараз, ще мерзлий, вода не вбирається й швидко стікає в річки — рівень води різко зростає”, — зазначає керівник Черкаського обласного центру з гідрометеорології.

Для прикладу: чотириденна відлига та рясні дощі, що приніс 15-16 лютого південний циклон,  зумовили на річці Велика Вись на гідропосту Ямпіль ріст рівнів на 2 метри 65 сантиметрів, вода вже на заплавних територіях.  

Чи достатні нині запаси вологи у ґрунті для старту весняно-польових робіт і який стан зволоження після цієї зими?

Відомо, що агрометеорологами вже відібрані перші зимові зразки ґрунту для визначення у метровому шарі вмісту продуктивної вологи. Якщо враховувати лабораторні дослідження та прогноз вологозапасів на початок весни, вміст вологи на старт весни є одним із найвищих за останні 30 років. 

Очікувані запаси вологи коливається в межах 160-190 мм, місцями й більше. Здебільшого, близькі до середніх багаторічних значень та в порівнянні з найменшою польовою вологоємністю, становитимуть 80-90 % на решті площ.

“Лише на площах південного заходу Черкаської області, де на кінець осені відмічалося надмірне зволоження ґрунту й опадів випало найбільше, залишиться в такому ж стані”, — говорить синоптик.

Найвищі вологозапаси ґрунту — 191-206 міліметрів, спостерігалися у 2009, 2013 та 2024 роках. Тоді на кінець осені зволоження ґрунту було переважно достатнє та оптимальне, взимку переважала тепла погода з частими відлигами. Сніговий покрив був нестійкий, ґрунт слабо мерзлий, а кількість опадів була більшою від норми й становила 121-160 % норми. Надмірно дощовим був і березень.

Найменше на початок весни — було в метровому шарі 135 міліметрів у 1997 році. Тоді характер зими й баланс опадів не сприяли насиченню ґрунту вологою.  

Як поєднання сильних морозів і значної кількості снігу може вплинути на стан озимих культур у регіоні?

Сніг захищає землю від охолодження, а озимі культури — від вимерзання.

Надзвичайно важливо для всієї флори, щоб сніг був пухкий. Занадто щільний його шар у відлигу може створити міцний крижаний панцир, під яким рослини «задихаються» та ризикують зіпріти під час потепління.

За словами Віталія Постриганя, навесні талий сніг — найцінніше добриво, бо накопичує в собі багато мінеральних речовин, надзвичайно корисних для всіх рослин:

“Перезимівля озимих культур проходить цілком задовільно. Ризик для локального вимерзання озимого ріпаку, ячменю та слаборозвиненої озимої пшениці, можливий на окремих площах південного сходу області від 1 до 20%, де в період сильних морозів снігу не було, або ж його висота була менше п’яти сантиметрів”.

Цілком задовільні умови перезимівлі підтвердили й результати планового відрощування монолітів озимої пшениці, що були взяті агрометеорологами області з тестових полів 25 січня.

За результатами відрощування за період зимівлі, що відбувся, пошкодження та загибелі рослин не виявлено. Озима пшениця, що на початок відрощування знаходилася у фазах кущіння, швидко відросла та після відрощування мала яскраво зелений колір. Висота рослин за період відрощування відчутно збільшилася — на шість-вісім сантиметрів. Коренева система добре розвивалася. Проте, на частині площ є ознаки враження листя рослин грибковими хворобами.

“Зима практично закінчилася, а в березні катастрофічні умови для озимих не складалися ніколи. Тож майбутня врожайність основних культур на Черкащині у 2026 році залежатиме від опадів та зволоження ґрунту”, — наголошує керівник гідрометцентру.

Які головні погодні ризики для майбутнього врожаю зараз є найбільш імовірними — весняні заморозки, посуха влітку чи надмірні опади?

“Зважаючи на характер погоди цьогорічної зими — незвично холодна та сніжна для останніх років, з морозами та добре промерзлим ґрунтом до кінця лютого, ранній початок весни, а разом з ним і початок вегетації та згубні весняні заморозки, цьогоріч не характерні. Надмірні опади, як правило, відзначаються локальним випадінням. Залишається посуха влітку, імовірність якої найбільш значна у серпні”, — додає Віталій Постригань.