Боротьба жіночого і чоловічого начала – це одвічна тема. Як то кажуть, чоловіки з Марсу, а жінки з Венери. Раніше, у більш суворі часи, коли проблема виживання була найактуальнішим насущним питанням, лідерські позиції чоловіка легко пояснювалися, тепер же часи змінилися і жінки впевнено увійшли у всі сфери життя суспільства, а рівність прав чоловіків і жінок стала не просто фразою у буклеті.
Принцип гендерної рівності закріплений в Конституції України. Стаття 3 Конституції говорить про рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Однак досі на суспільних вагах права чоловіків і жінок остаточно не зрівняні. І хоча, якщо взяти нашу Черкаську область, жінки мають чисельну перевагу над чоловіками. Проте вони досі відстають у оплаті праці, по кількості займаних високих посад та значно менше можуть контролювати свій час, що пов’язано із веденням домашнього господарства.
Жінки, які випереджають час
Однак час сильних жінок настав. Сучасна жінка бере активну участь у всіх сферах життя суспільства: економічній, політичній, соціальній, громадській. Вона прагне задовольнити потреби у самореалізації, забезпечити майбутній день, здобути повагу і визнання своєї компетентності.
З більшою силою про роль жінки саме в політиці заговорили після Революції Гідності. Черкащина в цьому плані стала майже флагманом, оскільки Черкаську обласну раду очолила жінка, єдина на той час. Наразі по Україні вже дві жінки, які займають таку посаду.
Знаково, що на цю посаду жінка прийшла саме у переломний для країни час… Очолила її, можна сказати, під натиском громади, очолила лише на рік, проте все-таки створила прецедент…
За словами екс-голови Черкаської обласної ради Валентини Коваленко, це була велика честь і велика відповідальність, оскільки їй саме люди видавали «кредит довіри». Тому сумніви були великі: чи зможе саме вона, жінка, очолити таку відповідальну посаду у важкий для країни час?
– На кін потрібно було поставити практично все: своє життя, свій вільний час, свою сім’ю, тому що така довіра випадає дуже рідко, – розповідає Валентина Михайлівна.
Валентина Коваленко зізнається, що ніколи не була кар’єристкою. Тим більше для неї самої було несподіванкою, коли її кандидатуру висунули на посаду голови обласної ради. Той стереотип, що жінка не може керувати чоловіками, ще не остаточно був викорінений із українського політикуму. Тому серйозно такі кандидатури не розглядалися. Зі сторони чоловіків це скоріш виглядала як поблажка до колег-депутаток: вони ніби говорили «дивіться, які ми великодушні, ми даємо вам покерувати, ви головне не захопіться і не забудьте, хто тут насправді головний».
– Жінок у владі, так стереотипно склалося, мало хто бачить, – говорить пані Валентина. – Але саме тоді, як мені здається, відбулася серйозна переоцінка цінностей хоча б у тому плані, що почали розуміти, що на ці посади потрібні люди відповідальні, чесні, які мусять зробити все можливе, щоб змінити цю систему.
На той час ситуація склалася таким чином, що висунуті на цю посаду кандидатури чоловіків не мали не те що 100% довіри громадян, а взагалі були дещо сумнівними і певною мірою тягли за собою неприємний шлейф минулої політичної кар’єри.
Жінка на керівній посаді, тим паче жінка-політик має бути загартованою. Коваленко на той момент вже мала досвід спілкування із чоловіками, які звикли керувати, будучи депутатом Черкаської облради.
Інтуїція на службі жінки-політика
Проте жінка в політиці не має стати в своїй поведінці, манері спілкування тотожній чоловіку. Цього і не відбувається, більшість жінок зберігають притаманне їм інтуїтивне чуття, яке слугує їм замість чоловічої логіки.
– Якщо підійти з суто жіночої сторони, то напередодні всіх цих подій мені приснився сон, що нібито я разом із фракцією «Батьківщина» заходжу на якийсь великий стадіон, але у якісь таємні двері, які розчинені. Але я відчуваю, що якась жінка підступно залишила в дверях ключ, і коли ми туди зайдемо, то ми не вийдемо, бо вона нас зачинить. Я йду останньою і виймаю цей ключ і кладу собі до кишені. У мене після цього сну були якісь відчуття, що не так просто буде отим хлопцям, яких ми затвердили на Народній раді на посади голів облдержадміністрації і облради, пройти туди, – розповіла Валентина Михайлівна про свої передчуття перед обранням голови облради.
Впоратися із таким величезним навантаженням і зовсім новою як для поетеси, викладачки університету цариною діяльності, допоміг «комплекс п’ятірочниці».
– Я звикла робити так, щоб все було добре, щоб люди не сказали, що з мого боку була проявлена якась недолугість, – говорить Валентина Коваленко.
Проте навіть тоді, коли вже почали одна за одною лунати пропозиції про те, щоб вона висувала свою кандидатуру на посаду голови облради, за її словами, повного сприйняття її не було. Чи то тому, що вона жінка, чи тому, що обговорювалися зовсім інші кандидатури.
Як колись козаки тричі відмовлялися від булави перед тим як її прийняти, майже так само вийшло і у Валентини Коваленко. Тоді ж широким жестом Володимир Гресь, кандидатура якого була затверджена на цю посаду, попросив депутатів, які збиралися за нього проголосувати, віддати свої голоси за Валентину Коваленко.
У тому, що відповідальності на таку високу посаду у неї вистачить, екс-очільниця не сумнівалася, проте залишалося ще відкритим питання великого масиву знань, які необхідно було освоїти за короткий термін.
– Чи вистачить мого педагогічного досвіду, враховуючи те, що я творча людина, на посаду голови обласної ради? А потім я вирішила, хіба я не зможу опанувати ті всі регламентні норми? Все ж це приходить із досвідом, – пригадує Валентина Коваленко.
Багато хто розраховував, зізнається Коваленко, що вона виявиться м’якотілою, буде піддаватися впливу, або ж навіть плакатиме від безсилля і знемоги. І бувало по-різному, і плакала, однак ніколи на людях, ніколи при інших.
Тоді ще вона сподівалася, що ось зараз покаже, як «керувати радою», проте прозріння наступило дуже швидко. Виявилося, один в полі не воїн…
Один у полі не воїн
Одна жінка при владі вже викликала певний подив, до двох же жінок, що займали владні посади, взагалі ставилися із підозрою. Коли Наталія Кравцова стала заступницею Валентини Коваленко, її відразу поза очі стали називати «сірим кардиналом», проте, як пізніше зізналася у інтерв’ю нашому виданню колишня заступниця, її день розпочинався і закінчувався в кабінеті Валентини Михайлівни. То ж «сірий кардинал, який знаходиться завжди поруч, це вже не так і погано?!».
– Я її ніколи не зраджувала, я була людиною, яка мусила взяти на себе те, що вважала за потрібне. Ми не могли розраховувати на чиюсь допомогу, ми робили самі, бо в той час до двох жінок при владі ставилися досить упереджено. Так і чекали, коли ж ми схибимо. В нас був тільки рік і ми мали не тільки не втопити те, що нам дали, а якось і зберегти, і привести його до ладу. Знаєте, я особисто задоволена нашою роботою, – зізнається Наталія Кравцова.
Наталія Кравцова стала яскравим прикладом сильної жінки, яка в першу чергу керувалася мовою цифр, а коли діяла – то діяла на результат. До політики взагалі ж ставилася дуже упереджено, проте все-таки погодилася підсилити команду Валентини Коваленко. Коли приймала цю пропозицію, вірила, що може «змінити увесь світ», проте так само, як і у її керівниці, у неї дуже швидко наступило прозріння:
– Політика — таке абстрактне поняття. Це коли ти щось робиш, але не обов’язково маєш досягти якогось результату. Ти спочатку біжиш в одну сторону, потім розвертаєшся і біжиш в іншу. Я банкір. Я люблю мову цифр, фактів, обґрунтованості дій. Я мало говорю, більше роблю. Для мене поговорити – нічого не означає: дзвонив – не додзвонився, стукав – не достукався, почав щось робити – не доробив…
Свій вибір першого заступника Валентина Михайлівна також зробила інтуїтивно, а ще повірила у її чесність і принциповість. Такою командою вони пропрацювали рік, дещо все-таки вдалося змінити… А потім потрібно було знову обирати голову облради. Проте ситуація вже кардинально змінилася…
З Києва прийшла установка не допустити мене до виборів
Валентина Коваленко переконана, що новостворена партія «Черкащани», від якої вона балотувалася в обласну раду, просто використала її. Вдало прикрившись нею та іншими – лікарями, науковцями та педагогами, які вже здобули завдяки своїй праці прихильність серед населення.
– «Черкащани» набрали тоді 16% і з Києва поступила установка, як це так, що у них на 1,5% було більше, ніж у провладної партії. Зрозуміло, що це був проект на місцевому рівні. Але факт у тому, що мене просто використали, як людину, яка могла би своїм рейтингом спрацювати на відсотки, але яка вже невигідна на посаді голови облради, бо почне далі розхитувати систему, – пригадує екс-очільниця.
Тоді до облради Валентина Коваленко від «Черкащан» серед жінок пройшла єдина. Але перед самим сесійним засіданням, зрозумівши, що її просто використали, вона написала заяву про вихід із фракції «Черкащани».
Цікаво, що попри жіночі квоти, які активно просувалися, ця каденція обласної ради стала бідніша на прекрасну половину, ніж минула, хоча, звичайно, і депутатів загалом поменшало. Якщо у депутатській каденції 6 скликання на 100 депутатів припадало 15 жінок, тобто кожний 6-ий депутат – жінка. То нині у обласній раді на 84 депутати припадає 10 жінок, тобто тепер кожний 8-ий депутат – жінка.
У тій же обласній раді, за результатами моніторингу ГО «Молода Черкащина» зробленого на замовлення Жіночого консорціуму України, далеко не всі політичні сили виконали гендерну квоту. У виборчих списках кандидатів у депутати Черкаської обласної ради не дотягнули до гендерної квоти 8 партій, а саме «ВО «Черкащани», Аграрна партія України, Народна партія, «Наш край», УНА-УНСО, Українське об’єднання патріотів – УКРОП, «Нова держава» та «Партія ветеранів Афганістану».
Якщо ж брати Черкащину загалом, то за результатами виборів у 2015 році до районних рад пройшло лише 22,39% жінок.
Рекордсменами за кількістю депутаток серед районних рад є Золотоніська (майже 53%) та Чорнобаївська районна рада (32%). Найменше жінок представлено в Катеринопільській (11,5%), Городищенській та Корсунь-Шевченківській районних радах (по 11,8% відповідно).
А ще у обласну раду нинішнього скликання пройшло дуже мало жінок від галузей освіти і культури: «…у збіднілого народу – в пріоритеті матеріальне над духовним…», так колись прокоментувала нинішній склад ради Валентина Коваленко.
Жінці завжди доводиться робити вибір
Чому ж так сталося? Що при всій державній політиці гендерних квот, на Черкащині все спрацювало навпаки. Люди не повірили, що жінки піклуватимуться про їхні права, чи самі жінки не захотіли йти в політику?
На думку Наталії Кравцової, озвученої в інтерв’ю «ВиЧЕрпно», багато жінок самі не захотіли йти, оскільки тепер вже не було можливості проскочити в списку, а треба було обійти кожну хату:
– Все почалося з Французької революції, коли було сказано, якщо жінка має право зійти на ешафот, то вона має право піднятися на трибуну. Проте, знаєте, як ми перемагали на останніх виборах? Ми одягали резинові чоботи, брали газети і самі проходили від хати до хати. Погодьтесь, не кожна жінка на це погодиться.
Здебільшого, жінка, яка займається політичною діяльністю або ж претендує на високі посади, має чимось пожертвувати, зазвичай – це сім’я.
– Якщо говорити про те, чому мало жінок в нашій політиці, то я би сказала, що вони не хочуть і не готові туди йти, – коментує гендерну рівність депутатка Черкаської міської ради 2014-2015 років Інна Лук’янець. – Особливо жінки, котрі мають сім’ю. Часу на сім’ю у жінки-політика не залишається. І, навіть, коли ми говоримо про гендерну рівність, то приймаючи рішення йти в політику, або на високі державні посади, або у великий бізнес, жінка має чимось жертвувати. Зазвичай сім’єю. У багатьох європейських державах це питання вирішується тим, що для жінок і дітей створюються умови. У адміністративних будівлях є дитячі кімнати з відповідним персоналом, коли мама може зайти посеред робочого дня і побути з дитиною. Проблема жінок у політиці ще буде існувати довго, бо жінці завжди прийдеться робити вибір.
А от координаторка ГО «Молода Черкащина» Вікторія Феофілова вважає, що “злий жарт” з жінками зіграв закон про вибори, при чому не та його частина, де квоти, а та, де розподілення мандатів і визначення переможців.
– Закон побудований таким чином, що мандати отримали ті кандидати, які набрали більшість голосів виборців у внутрішньопартійному рейтингу. А це переважно – чоловіки, бо більше голосів набирали ті, хто витрачав більше грошей на округ: лавочки, площадочки, благодійна допомога. Таким займаються переважно заможні чоловіки. І ось саме тому жінок потрапило менше, бо раніше закон по-іншому визначав переможців і розподіляв мандати, – висловила свою думку Вікторія.
Фото зі сторінки Вікторії Феофілової у Фейсбуці
Однак жінки обов’язково повинні бути присутні в політиці та на управлінських посадах.
– Впевнена, що навіть в складі виконкому повинні бути жінки, не говорячи про соціально направлену громадську організацію, що піклується дітьми, захистом, безпекою, інвалідами. Навіть в закон про вибори внесена гендерна норма – 30% кандидатів в місцеві депутати повинні бути жінки. А наш виконком та всі заступники мера – це чоловіки, – говорить депутатка Черкаської міської ради Альона Цегвінцева про вплив жінок на життєдіяльність міста. – Чоловік це полювання, відстоювання своєї території, інтересів любим способом, війна, сила, бряцання м’язами…. Жінки – це сім’я, домогосподарство, спілкування, компроміс, сімейна заощадливість та мудрість. Чоловікам легше знаходити спільну мову, але жінку за столом переговорів цікавить безпека, освіта, захист та охорона здоров’я.
Фото зі сторінки Альони Цегвінцевої у Фейсбуці
Цікаво, що у тому ж моніторингу «Молодої Черкащини», основним мотивом участі в місцевих виборах більшість учасниць зазначили бажання особистої участі в змінах суспільства на краще. Згадувались також прагнення, аби «регіональна влада була повноцінною», застосувати свої знання на практиці, реалізувати своєї бачення розвитку міста, бути корисною людям, реалізувати власну суспільно-політичну активність. Всі учасниці зазначили, що гендерна квота ніяким чином не вплинула на їх вибір – балотуватися або ні.
Сильна, витривала, розумна… і приваблива
Причин, чому жінок в політиці якщо не мало, то ще недостатньо, як бачимо безліч. Та й не дивно, жінкам дійсно більше притаманно оберігати домашнє вогнище, а не проголошувати з трибуни гасла, які дуже часто ніхто не збирається виконувати. Тому, повівши поглядом в бік сесійної зали, жінки часто його повертають назад до своєї домівки, адже попереду на них чекає довгий марафон, який не кожній до снаги пройти, та й не всім хочеться занурюватися у це «політичне болото».
Для того, щоб йти в політику, треба мати маскулінні (чоловічі) риси характеру, або ж вдало поєднувати жіноче і чоловіче, радить кандидат психологічних наук, доцент ЧНУ ім. Б. Хмельницького Інна Лук’янець. По-перше, треба мати гарне здоров’я і таку ж фізичну форму. Треба бути фізично витривалою. Тому що сама виборча компанія – це майже цілодобовий марафон, який треба витримати, бажано з перемогою. Сама депутатська діяльність займає багато часу і потребує емоційних і фізичних затрат: сесії, засідання фракцій, профільних комісій, виїзні засідання профільних комісій, прийом громадян, вирішення їхніх питань тощо.
Фото зі сторінки Інни Лук’янець у Фейсбуці
Якщо говорити про особистісні риси, то, на думку психологині, жінка має бути стресостійкою, витривалою, розумною, мати аналітичний склад розуму, бути політично грамотною, бути стратегом і вміти глобально мислити. Також вона має бути ініціативною, активною, відповідальною, комунікативною, харизматичною і володіти ораторським мистецтвом, не боятися публічності. Жінка-політик має бути гарною, привабливою. Зовнішність має значення. Люди (електорат) не люблять некрасивих людей. На підсвідомому рівні приваблива зовнішність кандидата асоціюється з гарним життям. І навпаки…
Та й самим чоловікам, які прийшли на високу посаду, чи в сесійну залу змінити щось, а не вибороти місце під сонцем, приємно знаходитися з жінками… з розумними і принциповими в першу чергу. Таких представниць «слабкої статі» вони сприймають як рівних партнерів, залюбки з ними радяться і готові навіть вступити в боротьбу за їхні інтереси.
Повертаючись до головної оповідачки в матеріалі Валентини Коваленко, варто відзначити, що під час переобрання голови облради, коли фракція, від якої вона балотувалася, не захотіла внести її кандидатуру на посаду голови облради, саме депутат-чоловік першим встав і підтримав її.
– У соціальному і політичному житті жінка грає ключову роль – це однозначно, – відзначає депутат Черкаської обласної ради Микола Булатецький, який саме і висунув кандидатуру Валентини Коваленко на посаду голови облради. – Я не бачу, як ми можемо врятувати нашу країну на щось не спершись. А жінка є основою сім’ї…. і не тільки. Тому я ставлюся до жінки як до останньої надії. Тому присутність жінки в політиці, в соціальному житті – це шлях до покращення. Але поки що та невелика кількість жінок, які попадають в центральні і місцеві ради, розчиняються серед чоловіків. Але от Валентина Коваленко, на мій погляд, не попала під цей вплив. Вона жінка з характером.
Попри все жінка володіє однією якістю, яка може допомогти їй стати гарним державотворцем, – це інстинкт захищати своє… Тож, можливо, якщо жінці дати шанс проявити себе, вийти поза рамки системи, не підкоряти її загальноприйнятим правилам, а підтримати її у прагненні захистити свою країну, як вона щодня захищає свою родину, в тому числі і чоловіка, то час змін прийде трохи швидше, або ж вони в принципі стануть можливими.
На жаль, зараз не можна не погодитися із останнім нашим спікером, що жінку, яка приходить на керівну посаду, відразу намагаються підкорити, зламати, а якщо не виходить, то усунути… Та чого гріха таїти, не всі жінки і борються за свою політико-економічну незалежність. Дехто приходить у велику й не дуже політику як ставленик чоловіка, як усього лиш «квота» з певним терміном дії. І на такому загальному фоні мало хто вірить, що жінка може вистояти, стати справді корисною…
Але однозначно дискримінація в нашому суспільстві має зникнути, зокрема й за гендерною ознакою. Можливо, ми вже на цьому шляху!
