21 березня на Черкащині діятимуть графіки відключення світла
З ініціативи молоді Черкас у місті вдруге відбувся благодійний бал (ФОТО, ВІДЕО)
Пішла з життя медична сестра Черкаського кардіоцентру
У Черкасах триває оновлення та прибирання парків і скверів
В Уманському національному університеті призначили нову виконувачку обов’язків ректора
У ставку в селі на Черкащині сталася задуха риби: що про це говорять фахівці?
Місяці невідомості: “на щиті” повертається смілянин, який поліг у Курській області
Медицина, спорт, підтримка ветеранів: готуються зміни до бюджету черкаської громади
Найближчі дні середньодобова температура на Черкащині почне зростати
Підприємець із Золотоніщини виправдовував збройну агресію рф
У Жашкові 24-річний чоловік викрав дорожню скульптуру «Хлопчик-перехід»
28 березня в Корсунь-Шевченківському попрощаються з Сергієм Русіновим
Перший випадок отруєння грибами на Черкащині цьогоріч зафіксували ще в лютому
- Видання Вичерпно
- Новини
- Знову в строю: 23-річний тальнівчанин повернувся на війну після майже двох років полону (ФОТО)
Знову в строю: 23-річний тальнівчанин повернувся на війну після майже двох років полону (ФОТО)
Після майже двох років полону, невідомості й «тиші» від ворожої сторони, 23-річний черкащанин Вадим Смільський знову одягнув однострій.
Про це пишуть “Вісті Черкащини”.
Коли Валентина Білоус розповідає про сина, її голос бринить то гордістю, то болем.
Вадим ріс у селі Глибочок, що на Тальнівщині, — працьовитим, спокійним хлопцем, першим помічником для мами, яка сама піднімала двох дітей. Його шлях до війська не був випадковим: ще у 2021 році він рвався на службу. Тоді завадило здоров’я — плоскостопість, але характер виявився міцнішим за медичні діагнози. Вадим таки підписав контракт ще до великої війни.
Потім був травень 2022 року. Луганщина. Полон.
Рік і дев’ять місяців невідомості. Вадим вважався зниклим безвісти, бо «та сторона» вперто мовчала. Валентина жила від дзвінка до дзвінка, від надії до відчаю, аж поки Координаційний штаб не підтвердив: живий. Потім був важкий обмін, той самий, затьмарений новинами про збитий літак, і довге очікування в Дніпрі.
Він повернувся іншим. Закритим, з печаткою пережитого в очах. Здавалося б, ти вдома, на рідній Тальнівщині, відпочивай, загоюй рани. Але юнак не зміг.
«Я не знаходжу собі тут місця», — сказав він матері.
І хоча заспокоював її, мовляв, піду в небойову частину, її серце знає правду. Зараз Вадим у складі Харківської бригади приборкує «пташок» — керує дронами.
Сьогодні Вадим знову там, де відчуває себе потрібним. Він мало говорить про минуле, але своєю справою пише майбутнє. Вдома на нього чекає мама, яка щодня молиться й дякує тим, хто підставив плече її синові в найвідповідальніший момент.
Також читайте: Боронить Батьківщину понад 10 років: захиснику зі Сміли надано звання Героя України
