“Я кожен свій день починаю з питання: Чим я можу допомогти?”: заступник голови Черкаської ОДА Дмитро Ляшов (ІНТЕРВ’Ю)

“Я кожен свій день починаю з питання: Чим я можу допомогти?”: заступник голови Черкаської ОДА Дмитро Ляшов (ІНТЕРВ’Ю)
в Інтерв'ю, Новини, Політика

Дмитро Ляшов – людина з бізнесу. Останні роки працював у багатьох регіонах за різними напрямками – харчова промисловість, машинобудування, туризм. Про себе говорить – що він непоганий антикризовий менеджер і людина дії. Про те, які перспективи розвитку в Черкаській області, новий заступник голови Черкаської облдержадміністрації розповів в інтерв’ю “ВиЧЕрпно”.

– Дмитре Олександровичу, уже традиційне питання – чи були Ви знайомі з головою ОДА Романом Боднаром до цього?

– З Романом Миколайовичем ми познайомилися на одному із заходів, коли я був радником голови Донецької облдержадміністрації. Ми мали коротку розмову секунд на 30. Потім, у 2019 році  в період з серпня по жовтень у Маріуполі у нас було ще три зустрічі. Під час цих  бесід ми зрозуміли, що наші прагнення та принципи цілком співпадають.

– Ви очікували, що Вам запропонують посаду заступника?

– Для мене це було повною несподіванкою. На початку він мене запитував, якщо так станеться, що він піде на державну службу такого рівня, то чи зможу я стати його радником? Я відповів: «Так, безумовно». Буквально через тиждень після свого призначення голова мені зателефонував і сказав: «Приїжджай». Я приїхав, пропрацював декілька тижнів у ролі радника, ми напрацювали декілька пріоритетних напрямків. Знаєте як кажуть, якщо у тебе є бачення як це зробити, то ставай і роби. І він запропонував мені посаду заступника.

– І Ви відразу погодилися?

– Я у цьому побачив для себе певний виклик. Не буду казати, що я не прагнув такої посади, але я не думав, що так просто можна на неї потрапити. Було певне уявлення, що це робиться або через хабарі, або через якісь родинні зв’язки. Але відвертість голови мене підкупила і я відразу погодився на цю посаду.

– Згідно оприлюдненої Вами декларації, Ви людина не бідна. Наскільки я розумію, Ви прийшли на державну службу з бізнесу?

– Я багато працював. Маю великий досвід роботи на керівних посадах, був підприємцем, консультував з питань розвитку бізнесу. Вважаю себе непоганим антикризовим менеджером. І коли мова йде про якісь кризові ситуації, то, відповідно, цінник за послуги він вищий, ніж за поточну діяльність.

Майже 20 років я був в бізнесі. Багато років вів успішну підприємницьку діяльність. Останнє місце роботи в бізнесі – Азовський судноремонтний завод в Маріуполі. Всі мої статки оподатковані та задекларовані.

Моє життя і моєї родини дуже скромне, в межах «необхідного  і достатнього», тому що у нас є певні плани на другу половину життя. У мене є син, який народився, коли мені було 33 роки. І найкращі інвестиції – це інвестиції в наших дітей.

– З чим саме була пов’язана Ваша трудова діяльність?

– Я працюю з 16 році. Перший запис у трудовій книжці – це робота під час літніх канікул на будівельному заводі формувальником, працював у Будинку культури. Навіть на весіллях довелося виступати.  Це був 1992-1993 рік, виживали як могли. Це якщо говорити про початок моєї трудової діяльності.

Далі я пішов навчатися, отримав вищу освіту за менеджерським напрямком, логістика. Нам відразу на першому курсі сказали, що ми майбутні директори автопідприємств, великих залізничних станції і так далі. Важлива мотивація для самопідготовки та розуміння мети навчання. Відразу після закінчення вишу, у 22 роки, я пішов працювати директором у невеличку компанію. Знаєте як кажуть, ще такий маленький, а уже директор. На якій би роботі я не був, я звик брати на себе відповідальність. Тому вивчив і бухгалтерію, і маркетинг, розвивався за всіма напрямками одночасно. Загалом я працював у різних сферах: і харчовій промисловості, і машинобудівній, і в туристичному бізнесі тощо. У мене навіть в  Офісі президента, коли я проходив співбесіду, питали, чому я на всіх посадах – рік-півтора-два. Я  проєктна людина, заходжу на підприємство, коли воно потребує якихось рішучих змін. У той момент, коли все стабілізується і починається поточна робота, це вже мені нецікаво.

– Тобто можна сказати, що в Черкаську область Ви теж прибули як кризовий менеджер і після того, як виконаєте, поставлені перед Вами завдання, підете з посади?

– Результатом адміністративно-територіальної реформи буде зменшення роботи для облдержадміністрацій як таких. Тож я усвідомлюю, що ми заходимо сюди на  спринтерську дистанцію, точно не на марафонську. Десь приблизно у квітні наступного року відбудеться переформатування, сподіваюся, до цього часу наша команда ефективно відпрацює і, впевнений,  ми знайдемо себе в інших  проектах.

Зауважу, ми розробляємо довготривалі  проєкти, однак робимо швидко все, що тільки можна зробити. Наша спільна місія – за цей короткий проміжок час показати іншу реальність: як може працювати бізнес, як може працювати держава, як можна будувати дороги і так далі. Наше завдання – закласти підвалини для подальшого розвитку. Якщо нам це вдасться – це буде перемога.

– Тобто це той максимум, на який Ви налаштовані?

– Ні, це мінімум. Ми хочемо показати, що бізнес і промисловість можуть працювати, не потрібно нікуди їхати. У нас все є для того, щоб заробляти тут, в Україні, жити у безпечних містах,  їздити нормальними дорогами  тощо.

– Ви вже відзначали, що зарекомендували себе як гарний антикризовий менеджер на різних підприємствах, в бізнесі. Наскільки методи, які ви застосовували там, будуть дієві в державній структурі?

– У минулому році я закінчив магістратуру за спеціальністю «Публічне управління» у Національній академії державного управління при Президентові України. До цього я вже мав звання кандидата економічних наук, однак пішов туди за додатковою освітою, щоб зрозуміти, наскільки ефективно можна застосовувати інструменти, які діють в бізнесі, в публічному адмініструванні. Можу сказати – на 100 відсотків. Однак все ж є певні обмеження і ефект буде трохи відтермінованим, тому що супротив бюрократичної системи більший. У бізнесі у тебе відповідальність, умовно кажучи, перед одним акціонером, а тут вже, як каже Дубілет (міністр Кабінету міністрів – ред.), приблизно перед 37 мільйонами.

– Уже застосовуєте щось на практиці?

– Так. У першу чергу – планування. У підпорядкованих мені департаментах пройшло навчання щодо використання такого інструменту як Google-календар, тобто планування через цей ресурс з обміном інформацією. Я повинен знати, чим займається кожна людина, підпорядкована мені, і як її робота впливає на загальний результат.

Друге – ефективний контроль. Мало щось запланувати – це потрібно зробити. В обласній державній адміністрації близько 600 посад, з них 80% зайняті працівниками. При попередньому аналізі, на жаль, можна спостерігати невисокий відсоток фахівців, які дійсно готові до викликів. З поточною роботою справляються всі, а от людей, які готові взятися за  проект і в короткий термін його реалізувати, небагато.

Ще один важливий момент. Ми запроваджуємо систему обов’язкового зворотнього зв’язку. Наприклад, якщо відбувається ремонт якоїсь дороги, то ми не будемо проплачувати по актах виконаних робіт, якщо не буде підтвердження від голови ОТГ, сільського голови чи керівника району, що вони не мають зауважень до підрядника і виконаних ним робіт. Цей фідбек має бути в будівництві, інфраструктурі, ремонті доріг, по комунальних підприємствах і так далі.

– І Ви готові їм у цьому допомагати?

– Я кожен свій день, кожну свою зустріч починаю з одного питання: Чим я можу допомогти? Я інструмент у змінах на краще. Я відкритий до конструктивної співпраці – заходьте і питайте. Якщо я можу допомогти, то я це зроблю. Якщо ні, то так і скажу, і будемо шукати інші інструменти і шляхи вирішення питання.

– Давайте перейдемо до галузей, якими ви опікуватиметеся на посаді. Ви куруватимете досить складний напрямок, який завжди викликає чимало питань і нарікань зі сторони громадськості. Мова йде про дороги, які кожен рік ремонтуються, але яких досі немає. Чому доріг немає плюс-мінус зрозуміло. Питання в тому, коли ж ситуація зміниться?

– Тут є системні і точкові проблеми. Системна – це постійне недофінансування. По області тільки доріг місцевого значення – 4 тисячі кілометрів, ще 2 тисячі – це дороги міжнародного значення. У цьому році на місцеві дороги буде виділено 733 мільйони. Це на відсотків 20 більше, ніж у минулому році. Це вже гарний показник. Він враховує і інфляційний процес, і збільшення заробітної плати.

Однак відразу зауважу, якщо у минулих роках кількість об’єктів на ремонт рахувалася сотнями, то у цьому році на район по 2-3 дороги максимум. Ми йдемо рекомендованим Кабміном маршрутним підходом. У межах того фінансування ми будемо робити і капітальним, і середнім поточним ремонтом. Протяжність відремонтованих ділянок складатиме від 2 до 4 кілометрів в середньому.

Також, якщо на відрізку дороги, який буде ремонтуватися, є якісь труби для водовідведення, мости і таке інше, то це відразу включається в ремонт. Тобто вже робимо капітально ділянку дороги і передаємо її на експлуатаційне утримання. За рахунок цього зменшуватимуться витрати на утримання доріг і ямковий ремонт. Проте наразі ми ще не можемо вийти на ті показники, які рекомендує Уряд – 80 % на будівництво доріг, 20 % – на утримання і ямковий ремонт.

– Тобто наразі ще нереально відмовитися від ямкового ремонту? Ні для кого не секрет, що саме під час ямкового ремонту гроші просто закатуються в асфальт.

– Ми можемо відійти від нього, але ми тоді чітко маємо розуміти, що до кінця року та ямкова ураженість, яка наразі є, буде призводити до аварійних ситуацій, або повного руйнування дороги. За нашою пропозицією, близько 40% ми залишаємо на експлуатаційне утримання і ямковий ремонт, а всі інші кошти будуть спрямовані на ремонт великих ділянок доріг.

84012631_186181889134298_7348337921289617408_n

– Яким чином визначали, які саме дороги мають бути відремонтовані у цьому році?

– Ми опитали РДА, які, зокрема, визначили пріоритетність доріг і подивилися на мережу освітніх і медичних закладів. Ми вибрали декілька доріг, плюс врахували штучні споруди на цих ділянках, які до них входять. Ось такий виключно технократичний підхід.

– Є вже перелік доріг, яким пощастить бути відремонтованим у цьому році?

– Цей перелік поки що лежить у мене на столі. Ось коли він повернеться, підписаний головою і затверджений Укравтодором, тоді ми його обов’язково опублікуємо.

– Міська влада Черкас неодноразово нарікала, що обласна влада має співфінансувати ремонт деяких вулиць у обласному центрі, зокрема, вулиці Героїв Холодного Яру (колишня Першотравнева). Чи буде обласна влада у цьому році долучатися до ремонту цієї міської вулиці чи якихось інших?

– Міська влада може чекати скільки завгодно, а потрібно брати і робити. У цьому році ми ухвалили рішення і забрали на свій баланс безхозну дорогу на в’їзді в місто Черкаси зі сторони Сміли. Вона була нічия. Цього року вона нарешті буде еталонно відремонтована.

Що ж до фінансування комунальних доріг, то Черкаси мають достатньо спроможний бюджет, питання у його ефективному використанні. Знаю, що було декілька звернень, точно – по вулиці Сумгаїтській, по якій зроблена частина робіт, але не вистачає коштів на завершення. Будемо дивитися. Але Черкащина це не тільки Черкаси, у  нас ще є Умань, Золотоноша,  Ватутіно та інші міста, де є також чимало проблем.

– Розкажіть детальніше про формування експертних груп при ОДА, яке наразі відбувається. Яка буде їхня функція? Чи не виявиться це ще одними дорадчими органами при ОДА, які реально не впливатимуть на жодні процеси в області?

– На рівні апарату у заступників немає інституту радників, які є у голови облдержадміністрації. Не будемо лукавити, ми не можемо бути спеціалістами абсолютно в усіх галузях. Окрім того, потрібно врахувати цей, як його називають «парашутний» фактор, я чогось поки що можу не знати у специфіці саме черкаського регіону. Тому голова запропонував, щоб ми навколо себе створили експертне середовище. Наголос на слові експертне. Кого я хотів би там бачити? Це науковці, підприємці, громадські діячі, але лише ті, які фахово підходять до вирішення тих чи інших питань. Я уже публікував у себе на сторінці у «Фейсбуці» пропозиції, які надійшли. Одна людина там хоче бути у всіх групах. Чесно кажучи, я трохи засмутився і кількості і якості кандидатів. До слова, більше людей подалися в групи по дорожній галузі і по розвитку інфраструктури, і лише 7 людей на промисловість. Хоча базисом для розвитку тих галузей, є саме промисловість.

Найближчим часом я детальніше вивчу весь перелік. Можливо, навіть додатково запрошу якогось експерта з Донбасу, Дніпра чи Києва. Це не значить, що ми оплачуватимемо їхні відрядження. Здебільшого можна  онлайн вирішити якесь питання чи зібрати інформацію. Я хочу, щоб експертні групи, в першу чергу, стали для мене дієвим дорадчим органом, і зменшили відсоток того, що я ухвалю якесь невірне управлінське рішення.

– Нещодавно на зустрічі із головою Херсонської ОДА ви говорили про відновлення судноплавства по Дніпру. Наскільки це реальний проєкт?

– Реальний. Але я вам так скажу, в окремому дворі не можна побудувати капіталізм, якщо ми живемо в соціалістичній чи комуністичній країні. У нас є лише умовних 150 кілометрів річки. Ви знаєте, що ми підписали меморандум з Херсоном і це не просто аби пофоткатися. Ми поставили собі за мету, зробити все для відновлення повноцінного судноплавства по Дніпру. Чому це важливо? Це нові робочі місця, це розвиток цілої галузі, це зниження навантаження на дороги.

– Ви вже почали щось робити в цьому напрямку?

– Ми вже проаналізували наявну інфраструктуру. Чесно кажучи, вона нульова. У нас вже є висновки попередніх експертиз щодо гідротехнічних споруд. Ми приблизно знаємо їх стан і скільки потрібно коштів, щоб їх відновити. Ми хочемо об’єднати зусилля Черкаської, Київської, Запорізької, Дніпропетровської і Херсонської областей, для того, щоб виходити зі спільними законодавчими ініціативами та інвестиційними проєктами. Ми починаємо  діалог з міжнародними фінансовими організаціями, оскільки це дуже капіталоємний проєкт.  У цьому кварталі я планую зустрітися із компаніями, які займаються річковими перевезеннями чи мають стратегію розвитку. Зауважу, що для мене особисто і для департаменту інфраструктури це буде одним із пріоритетних завдань.

– Щодо одного з найважливіших об’єктів у місті Черкаси, реконструкція якого триває уже майже 5 років – це драматичний театр. За другу чергу підрядник просить 118 мільйонів гривень (попередня цифра становила 56 мільйонів гривень). Роман Миколайович відзначив, що ця сума буде піддана експертній оцінці, оскільки вартість робіт і купівлі обладнання виросла вдвічі. Чи вже є якісь результати? Зрештою, скільки потрібно коштів, щоб театр відкрив двері глядачам?

– Якраз перед вашим візитом (запис інтерв’ю відбувся 25 січня 2020 року – ред.) мені занесли результати цієї експертної оцінки, проведеної Державним підприємством «Укрдержбудекспертиза». У цьому звіті міститься 171 зауваження. Прочитаю деякі з них: «…завищена вартість арматури на 70%», «…норма враховує демонтаж 17,7 тонн металу – блоки стільки не важать»,  «…вартість металопластикових дверей завищена на 70%». І так далі…

– Керівництво драмтеатру переживало, що буде закуплене сценічне обладнання низької якості.

– Ми хочемо, щоб на виході у нас був сучасний театр, відремонтований на довгі роки. Це наше завдання і цього року ми маємо це зробити. На мою думку, має бути закуплене обладнання у необхідній і достатній кількості. Бажання використати якісь найновіші технології зрозуміле з точки зору керівництва театру, однак не всі ці позиції можна закривати з державного бюджету. Є ще господарська діяльність театру, є меценати, спонсори, міська влада. Такі великі об’єкти ніколи не будуються за рахунок тільки одного джерела. І ми собі просто не можемо сьогодні дозволити такі величезні витрати.

84341720_3421945261212850_7116328546783461376_n

– То які кошти доцільно витратити, щоб добудувати другу чергу драмтеатру?

– Наші фахівці уже опрацювали попередню інформацію. Кількість ремонтних робіт залишилася невелика. Є заборгованість по виконаних роботах, але там ще потрібно розбиратися, бо є зауваження до їх якості. Загалом на це все потрібно приблизно до 10 мільйонів гривень. У нас залишається головне – реконструкція сцени. Під час пожежі вона особливо не постраждала, але планшет сцени, поворотний механізм потребують відновлення. Наголошу, ми зробимо все необхідне для того, щоб відбулося відкриття безпечного і  комфортного для глядачів і акторів театру. Однак 118 мільйонів на це точно не треба. Скільки саме буде потрібно, ми скажемо до 1 березня. Ми опублікуємо конкретну суму із обґрунтуванням нашого рішення.

– Ще один важливий напрямок – ЖКГ. На Черкащині є міста, які з року в рік мають проблеми, то з опаленням, то з водопостачанням. Яскравий приклад – Сміла. Уже традиційно у домівках смілян опалення з’являється із значним запізненням. Чи вже думали Ви над тим, як можна попередити подібну ситуацію у Смілі у 2020 році?

 – На днях у мене був міський голова Сміли і керівник комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго». Оскільки минулого тижня знову склалася ситуація (запис інтерв’ю відбувся 25 січня 2020 року – ред.), коли Сміла була близька до обмеження газопостачання. Це питання на моєму особистому контролі, також домовилися із очільником Сміли, що ми маємо чітко розуміти, як працює підприємство, тому ми маємо щотижня отримувати звіт, буде складений ними фінансовий план як вони будуть розраховуватися із НАК «Нафтогазом». Найближчим часом ми відпрацюємо з ними програму того, як вони взагалі бачать у подальшому організацію своєї роботи. Опалювальним сезоном 2020-2021 ми вже займаємося.

– І завершимо інтерв’ю особистим питанням. Ваша сім’я переїхала в Черкаси чи ви житимете на два міста?

– У минулому році ми переїхали з Маріуполя в Київ. Купили там квартиру. Дружина медик за фахом, тимчасово не працює, займається адаптацією сина до великого міста. У Черкасах я працюю і сплю, сказати, що я тут живу – не можу. Мій робочий день починається не пізніше 8.30 і закінчується ближче до півночі. Тому що до 7 вечора ми працюємо оперативно з департаментами, а вже після цього часу ми збираємося командою і вирішуємо більш глобальні питання, розробляємо стратегію тощо.

Звичайно, коли у мене є можливість, я їду на Київ, але так вдається не завжди. Я не кажу, що такий ритм та стиль життя це подвиг, це було наше сімейне свідоме спільне рішення. Я майже 5 років працював в різних містах України – Дніпро, Київ Севастополь, Одеса. Тому у родини вже є певна стійкість до моїх довгих відряджень. Ми розуміємо, для чого це робимо.