“Мого дому більше не існує”, – поранена переселенка із Мар’їнки про виживання у знищеному місті (ВІДЕО)

Від початку повномасштабної війни Черкащина стала однією із областей, яка постійно приймає переселенців. Хтось приїжджає транзитом, а хтось – оселяється тут до закінчення війни. Проте деяким людям уже не буде куди повертатись. Тож вони розпочинають своє життя спочатку в нашій області.

У Черкасах волонтери та міська влада розгорнули активну діяльність із допомоги переселенцям. Поки одні збирають для внутрішньо переміщених осіб їжу та одяг, інші – відкривають нові центри для проживання.

Тим часом не мало переселенців їдуть до нашої області саме за медичною допомогою. Нагадаємо, нещодавно журналісти “Вичерпно” поспілкувалися із військовослужбовцем, який був у полоні, а потім проходив реабілітацію у черкаській лікарні.

Із Ольгою Вікторівною наші жуналісти познайомилися абсолютно випадково на одному із заходів у Черкасах. Вона прийшла на милицях у супроводі чоловіка. Її історія і біль пройняли нас до глубин душі. Тож ми не змогли не показати нашим читачам той бік війни, який назавжди зламав життя, здоров’я та психіку тисячів українців. Ольга Вікторівна – переселенка, яка разом із чоловіком опинилась в Черкасах ще в липні після тривалого виживання у своєму рідному місті під постійною атакою рашистів. Родина Приходченків втратила все – домівку, роботу, друзів, своє місто, звичне життя та здоров’я. Після чергової навали окупантів, Ольга Вікторівна отримала важкі мінно-вибухові травми.

“Два з половиною місяці ми жили у підвалі”

24 лютого, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, пані Ольга, разом із своїм чоловіком, спустилась до підвалу свого 5-ти поверхового будинку. Там, під атаками ворога, вони прожили два з половиною місяці.

– Ми зробили собі кімнату й кухню. Жили там, доки мене не поранили, – згадує жінка.

“Із трьох будинків нас залишилось п’ятеро”

Із двору їх залишилось п’ятеро: Ольга Вікторівна зі своїм чоловіком та ще троє сусідів.

– Міста Мар’їнки більше не існує. Немає ні моєї квартири, ні квартири чоловіка, ні наших речей. Із трьох будинків нас залишилось п’ятеро осіб. Я була одна жінка, тому намагалась хоча б приготувати щось гаряче поїсти.

У той день, який пізніше пані Ольга називатиме своїм другим днем народження, жінка чекала сусідів у своєму сховищі на гарячий суп.

– Один із хлопців якраз відкрівав двері під’їзду. Другий – виганяв собаку, третій був десь біля свого велосипеда. Ми з чоловіком – у нашій комірчині. Я чула голоси сусідів зверху. Саме в цей момент і стався вибух, – зі сльозами на очах розповіла переселенка.

“Це такий страшний гул, який ви не зможете зрозуміти”

Уже пізніше родині Приходченків сказали, що вибух спричинила 120 міна. Чоловік пані Ольги отримав легку контузію. Сама ж Ольга Вікторівна отримала два поранення уламками. Один із уламків накрізь пробив шию жінки, а інший – перебив другий та третій поперекові хребці.

– У мене відняло ноги. 21 квітня мені зробили першу операцію. Із точого часу я по лікарнях. Так я й опинилася тут, у вашій Обласній лікарні.

Жінку почали ставити на ноги в реабілітайному відділенні. Вона по троху почала ходити знову.

Доля трьох чоловіків, які на момент вибуху перебували у під’їзді, ще більш трагічна.

– Він якраз відкривав двері під’їзду. Його віднесло дверима. Ви навіть не зможете зрозуміти що це було, – плаче пані Ольга.

“Усе обличчя було посічене уламками скла”

– У нього все обличчя було посічене уламками скла, згоріло волосся й шкіра обличчя. Йому відрізали ліву кінцівку, – важко розповіла Ольга Вікторівна.

Зараз чоловік перебуває на реабілітації в Німеччині. Інколи він телефонує пані Ользі й вони разом пригадують страшні події 20 квітня 2022 року. Цей день обіцяють святкувати як другий день народження.

“На 38-му добу захоронили дві ноги й руку”

Ще одного хлопця дуже довго шукали рятувальники. Знайшли лише на 38-му добу після трагедії. Хлопця убило бетонною плитою.

– Це був наш друг і товариш. Хлопець 81-року народження. Його завалило під час вибуху, там він і залишився, – сказала Ольга Вікторівна.

У той же день поховали все, що залишилось від чоловіка – дві ноги й руку.

“Маємо залишити орендовану квартиру до весни”

Зараз родина проживає на орендованій квартирі. Власники грошей за оренду майже не беруть, але попередили, що навесні у них є свої плани на квартиру.

– Роботи у чоловіка немає. Він доглядає за мною. Свою роботу я теж втратила, адже тепер я інвалід першої групи. Але я стараюсь, я хочу ходити, я хочу жити, – каже Ольга Вікторівна.

Зараз родина шукає квартиру, але знайти не можуть, адже дохід у родини зовсім маленький.

“Шахраї списали гроші з наших карток”

Родина намагалася зібрати якісь кошти, щоб переїхати на іншу квартиру. Адже наразі власники просять вносити гроші за перший та останній місяці, а також 50% відсотків рієлтору.

Саме тоді Приходченки натрапили на шахраїв під виглядом благодійного фонду.

– Ми реєструвалися на отримання цієї допомоги. Після цього з моєї карти списали п’ять тисяч гривень, а у чоловіка – 7 тисяч. Усе, що ми збирали на нове житло, – розповіла Ольга Вікторівна.

Зараз родині на оренду нового житла потрібно 15 тисяч гривень.

Підтримати родину й допомогти фінансово можна за цими реквізитами: 4790729915888986 (Ольга Приходченко).