Реклама

На Черкащині простилися з оборонцем, життя якого обірвалося через погіршення здоров’я

На Черкащині простилися з оборонцем, життя якого обірвалося через погіршення здоров’я
в Новини

Монастирищина простилася з оборонцем Валерієм Білоцерківцем. Його серце зупинилося через погіршення стану здоров’я.

Інформацію про це повідомили на фейсбук-сторінці Монастирищенської міської ради.

Народився Валерій 24 грудня 1972 року у місті Монастирищі в родині Петра Денисовича та Ніни Володимирівни Білоцерківців. Мав старшого брата Юрія.

Навчався в Монастирищенській школі №1 (нині — ліцей «Ерудит»), школі-інтернат (нині — Монастирищенська філія ліцею «Успіх»). Після закінчення школи вступив у Дніпродзержинський енергетичний технікум (нині — Кам`янський енергетичний фаховий коледж), де здобув спеціальність електромонтажника. Валерій з дитинства захоплювався технікою. Тож, навчання в коледжі ще більш загострило його запал до техніки й допомогло розкрити талант розуміти її та знаходити рішення там, де інші розгублювалися.

Після технікуму була строкова військова служба у військово-морських силах, яку захисник проходив на території Автономної Республіки Крим.

Повернувшися з армії, Валерій влаштувався на роботу, створив сім’ю, разом із дружиною ростили й виховували єдину доньку Юлію. Життя набирало нових обертів — суворі 90-ті, сім’я, відповідальність, буденні клопоти. Поруч були близькі люди й улюблена справа, які стишували швидкоплинність життя, закарбовуючи його в незабутні миті.

Працював Валерій по спеціальності на машинобудівному заводі «ТЕКОМ». Далі — на ПАТ «Монфарм», ТОВ «ПРЕМІУМ ПАК УКРАЇНА», ТОВ «Євротек». Потім виїхав за кордон, де багато років пропрацював на рибогосподарському підприємстві.

У листопаді 2025 року Валерій Білоцерківець вступив до лав Збройних Сил України. Після військової підготовки Валерій, у статусі сапера розмінування, був направлений у 711-ту окрему бригаду охорони Державної спеціальної служби транспорту України (військової частини Т0950).

20 лютого 2026 року захисника було госпіталізовано через погіршення стану здоров’я. Протягом понад двох тижнів лікарі боролися за життя Валерія. Але, на жаль, 8 березня солдат Валерій Білоцерківець помер.

19 березня, по встеленій квітами дорозі, Валерій востаннє прийшов до рідного краю. Земляки «живим коридором», зі стягами в руках, навколішки, супроводжували воїна вздовж усього його шляху.

Попрощатися з солдатом Валерієм Білоцерківцем прийшли рідні, побратими, керівництво громади, священнослужителі, друзі, знайомі, небайдужі мешканці громади.

Поховали військовослужбовця з усіма належними почестями на міському кладовищі.

Проєкт журналістів видання “ВиЧЕрпно” — “Полеглі, але не забуті”:

Запрошуємо до прочитання/перегляду історії наших Героїв та Героїнь, які віддали за Україну, мир і спокій кожного з нас, найдорожче — життя:

Якщо ви хочете, щоб ми написали про вашого Героя, пишіть нам в особисті на нашій сторінці у фейсбуці.

Реклама