Тальнівська громада зустріла з полону свого земляка — захисника України Андрія Ковриженка.
Про це повідомили в пресслужбі громади.
Після того, як Андрій пішов захищати рідну землю, зв’язок із ним обірвався. Пропав безвісти. Захисник був у полоні два роки.
У центрі міста, біля пам’ятника Героям Небесної Сотні, зібралися люди — щоби зустріти свого воїна.
“У кожному погляді — трепет, хвилювання, сльози на очах. Батько Андрія — в очікуванні, шукає очима сина. Сестра — з короваєм на вишитому рушнику, обличчя світиться від радості. І ось — обійми. Обійми, на які чекали роки”, – пишуть в пресслужбі громади.
Також Калинопільська громада зустріла захисника Миколу Поцілуйка, який повернувся додому після тривалого російського полону.
Читайте інші матеріали:
Нагадаємо, черкащанин Мирослав Чорномор, який на посаді командира розвідділення 36 ОБрМП боронив Маріуполь, наразі він є вʼязнем виправної колонії в росії. Установа призначена для утримання засуджених до довічного позбавлення волі. Там серед снігів та морозів до -50°C відбувають покарання за найстрашніші вчинки маніяки, терористи, серійні вбивці, а серед них — українські воїни за захист своєї Батьківщини. Читати історію Мирослава Чорномора.
Раніше писали, що 17 липня 2024 року із російського полону повернувся черкащанин Олександр Таран. Журналісти видання «ВиЧЕрпно» поспілкувалися із ним, аби дізнатися, які жахи довелося пережити оборонцю України за понад два роки у ворожому полоні, чи мав він бодай якусь надію на повернення додому та яким його життя є наразі.
Також із російського полону повернувся житель Лисянки Олександр Котолуп. Наразі він проходить реабілітацію, але вже має амбітні плани на майбутнє.
Востаннє голос свого чоловіка черкащанка Анна Донець чула 24 квітня 2022 року. Захисник зник безвісти в Попасній. Журналісти видання «ВиЧЕрпно» поспілкувалися з координаторкою уповноваженого з питань зниклих безвісти в Черкаській області Анною, яка, чекаючи звістки про свого чоловіка, сама стала підтримкою для таких же родин.
Також спілкувалися із Валентиною Довгенко, яка чекає свого коханого, солдата бригади «Азов» Василя Шевчука. Востаннє рідні мали з ним зв’язок 28 серпня 2024 року, коли він збирався на виконання бойового завдання. Опісля — жодної звістки про себе молодий хлопець так і не надіслав.
