"Не зміг узяти на руки новонародженого сина": стало відомо про загибель черкащанина

18 липня 2026 року надійшла звістка про загибель черкащанина Тараса Рудого. Йому назавжди залишиться 27…

Інформацію про це повідомили на фейсбук-сторінці Тальнівської міської територіальної громади.

Тарас Ігорьович народився 5 січня 1997 року в селі Поташ. Після закінчення Потаської загальноосвітньої школи, він вступив до Уманського агротехнічного коледжу, де здобув професію механіка. Згодом продовжив навчання у Вінницькому університеті за цією ж спеціальністю.

Під час навчання Тарас зустрів Павліну, з якою пов’язав важливий етап свого життя. Молоде подружжя повернулося до рідного села, де Тарас працював у Потаському лісництві. У сім’ї народилися дві донечки — Дарія та Софійка. Згодом життєві дороги подружжя розійшлися.

Доля подарувала Тарасові нову зустріч — із Вікторією. У червні 2024 року вони стали чоловіком і дружиною, будували спільні плани, чекали на народження сина, мріяли про мирне й щасливе майбутнє.

Війна внесла свої корективи й 18 липня 2024 року Тараса мобілізували до лав Збройних Сил України. Через два місяці, у вересні 2024 року, в нього народився син Максим. У цей час Тарас уже виконував бойові завдання на передовій.

“Він не міг узяти на руки новонародженого сина, не міг щодня бути поруч із найдорожчими людьми, бо свідомо обрав шлях воїна — щоб його діти та всі українські діти мали право жити у вільній державі”, — йдеться в повідомленні.

Тарас проходив службу розвідником-радіотелефоністом 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.

За сумлінне виконання військового обов’язку був нагороджений відомчими відзнаками.

18 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кругленьке Суджанського району Курської області, Тарас зник безвісти.

Для його рідних почалося найважче випробування — довгі місяці болісного очікування. 18 липня 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — він загинув.

Його мама, Руслана Сергіївна, — військовослужбовиця, учасниця бойових дій. Батько, Ігор Васильович, — учасник АТО, захисник України, який під час повномасштабної війни зазнав тяжкого поранення.

Як ми писали раніше, Черкаська громада провела в останню путь молодшого сержанта Андрія Кіселя. Життя захисника обірвалося на війні.